ЗРЕЧЕМОСЯ УПА – ВТРАТИМО ЗАХІДНУ УКРАЇНУ…

Поляки чомусь вважають українців дурнішими за себе. Однак, не лише нашим  сьогоднішнім  управителям, але й навіть самим українцям зрозуміло (маємо таку надію) , що польські інспірації до  історії є прихованою, поки що, ФОРМОЮ  ГІБРИДНОЇ АГРЕСІЇ.

Замість того  аби захищати загарбані в України Перемишль, Холм,  Сянок  Польща, як тільки Україна  почала війну на Сході, сама перейшла у наступ  і вдарила нам у спину.

Спрацьовує давня, оперта на ментальну память і на прораховані алгоритми історичного реваншу політична стратегія частини польської спільноти.

Для цього  треба обовязково відокремити українську націю від “бандеризму”, тобто українського націоналізму і схвалення практики національно-визвольного руху ОУН-УПА у боротьбі за українську державу.

Вже братались біля могил і обіцяли один одному “боротися за нашу і вашу свободу”, вже ж кілька президентів від імені народів і держав рукостискались – “прощаємо і просимо прощення”.

Здавалося б слід йти вперед. Бо у кожного архіви і списки історичних кривд та гріхів наповнені.

Ан ні…  Як тільки Україна заслабла  відразу  українці мають відріктись від своєї історії, від своєї боротьби. Бо, коли не відречуться – їх будуть судити.

А коли українці засудять свою боротьбу, то і оправдають тих, проти кого боролися (як би їх не назвати – окупанти, завойовники, колонізатори).

Тоді польська влада скаже – ми маємо право на повернення на Малопольську (Західну Україну) в межах Речі Посполитої, на одзискання “кресів всхудніх” і видалення з тих кресів всіх, хто не засудив “бандерувцев”. Чим це відрізняється від  сьогоднішньої московської агресії? Та нічим…

Якщо станемо на захист кордону та цілісності України, почнеться  сьогоднішня угорська обструкція: інакше, не пустимо вас у ЄС. У них є й друзі в Україні, які, навчені СРСР, думають так само і разом вони не пустять бандерувцев у Верховну Раду.

Їм допоможе і Росія, яка думає так само: “разом із друзяками із України, реваншистами-пятиколонниками, ми не допустимо, щоб було таке недодержавне утворення, як Україна, яке заважає всім жить.

І, вчергове, для спільного спокою, поділимо Україну на правобережну і лівобережну”. Як було у 1667 році.Чи у 1920-му.

Тепер українська постсовкова спільнота береться за голову – як бути з тими “бандерувцами” – може засудити їх чи справді відріктися від тих кресув всхудніх, від тої держави, від Криму і Донеччини і стане спокійно.

Звязалися з тими бандерувцами, з тою нєзальожностю і спокою немає.

Важливо також, що думає наш український народ…

А головне  самі націоналісти…


27.01.2018.

Сергій Жижко

a5035d2d3defb56b3782424639048e0b

 

Поділитися