Ідеальна пастка яку Москва підготувала для України

Розглянемо варіант – що Путін дійсно збирається «евакуюватися» з Донбасу – але так, щоб при цьому не допустити відновлення українського контролю над окупованою територією. До подібного розвитку подій в Україні поки що ніхто не готується – хоча саме це може стати ідеальною пасткою для майбутнього нашої країни.

Отже, спробуємо просто уявити собі варіант, що в питанні про введення миротворчих сил ООН прийнято план України. Миротворці розміщуються на кордоні, на  всій території окупованих районів – включаючи і ту ділянку кордону, який сьогодні перебуває під повним контролем Москви. Обстріли припиняються. Не просто припиняються – російські війська разом з найманцями залишають територію регіону. «Народні республіки» ліквідуються самі по собі, поступаючись місцем тимчасовим адміністраціям «окремих районів». Росія припиняє всяку допомогу Донбасу – але при цьому фінансове забезпечення регіону, включаючи виплату зарплат, пенсій і інфраструктурну підтримку лягає на Україну. Чи означає все це відновлення українського контролю?

Ні. Хочу нагадати, що всі зусилля по введенню миротворчих сил ООН, забезпечення безпеки спостерігачів ОБСЄ і взагалі всілякої безпеки пов’язані з прагненням почати виконання Мінських угод. Власне, саме про це говорять під час своїх консультацій керівники країн – учасниць Нормандського формату. Саме до цього Меркель і Макрон закликають не тільки Путіна, а й Порошенко. І український президент абсолютно резонно відповідає, що ні про яке виконанні Мінських угод не можна говорити, поки тривають обстріли нашої території і присутність окупаційних військ на Донбасі.

А ось окупаційних військ вже немає. І обстрілів теж немає. Звичайно, можна сказати собі, що в цей самий момент Україна зможе плюнути на будь-які угоди і звільнити окуповані території – тим більше, що звільняти буде не від кого. Але це – ілюзія. Жителі «окремих районів» будуть знаходитися під захистом миротворців ООН, адже їх поява – щоб ми там не думали – легітимізує вже не зовнішній, а внутрішній конфлікт. Наступ української армії, яка не буде погоджено з Заходом, може призвести не тільки до нашого конфлікту з союзниками, а й до повернення російського контингенту – для захисту миротворців ООН і мирних жителів, зрозуміло. Про те, чим закінчуються подібні авантюри, ми знаємо за результатами російсько-грузинської війни. Але Михайла Саакашвілі в керівництві України немає – в усякому разі поки що. І я мало вірю в такий ось волюнтаристський наказ про наступ. Але і в те, що парламент буде голосувати за Мінські угоди, теж мало вірю – бо в наданні автономного статусу звичайним районам українського сходу ніякої політичної логіки немає.

Але парадокс ситуації в тому, що у відсутності чітко визначеного правового статусу «окремі райони» явочним порядком будуть набувати характеру самопроголошеної автономії під міжнародним протекторатом. Кому цікаві аналогії, може поцікавитися історією кантону Брчко в Боснії і Герцеговині. Ця маленька територія, на якій не відбулися етнічні чистки, виявилася єдиним регіоном в Боснії, в якому мирно проживають і серби, і хорвати, і мусульмани.

В результаті коли в Дейтоні обговорювали майбутнє конституційного устрою Боснії і Герцеговини, кантон Брчко не ввійшов ні до складу мусульмансько-хорватської федерації, ні до складу Республіки Сербської, а був проголошений окремою одиницею під управлінням губернатора-іноземця. І цей дивовижний статус зберігає донині, до того ж розділяючи територію Республіки Сербської на дві частини і не даючи їй можливості приєднатися до Сербії. Але якщо поговорити  із мешканцями кантону, вони скажуть вам, що Брчко – найкраще місце в Боснії, так як воно фактично виведено з-під юрисдикції місцевої влади – і тут відкриваються такі можливості для маневру!

«Окремі райони» Донбасу може очікувати та ж доля. Їх статус не буде визначений, але Захід буде вимагати від нас зусиль по їх інтеграції. На територіях з’являться нові гравці – і, звичайно, повернуться старі, починаючи з Ахметова. Російський вплив нікуди не дінеться – просто він буде підтримуватися не військовою силою, а пропагандою, фінансовими вливаннями, підтримкою проросійських політичних сил в регіоні.

Питання про те, як саме інтегрувати Донбас, стане одним з найбільш важливих і складних питань політичного життя країни, тригером постійної нестабільності. Будь-які дії влади, які будуть нагадувати виконання Мінських угод, будуть викликати негайну патріотичну реакцію – більш того, розколи всередині самої влади зовсім не виключені.

Більш того, будуть робитися спроби «самостійного» повернення Донбасу – якщо в регіоні немає ніяких російських військ, а українська армія «трусить», то Донбас повинен повернути український народ, «добровольці». І української армії доведеться захищати регіон – і миротворців ООН – вже саме від цих добровольців, невідомо ким профінансованих… А в результаті ми можемо опинитися в ситуації, в якій сто років тому опинилися прихильники ірландської незалежності, які почали між собою громадянську війну не через відмінності в уявленнях про те, як має розвиватися нова держава, а через що частина їх залишився у складі Сполученого королівства – Ольстері. Це і є ідеальна западня…

Нагадаємо також, що колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, щоо партнери України можуть послабити санкції проти РФ після введення на Донбас миротворців ООН із повноціннім мандатом…

http://patrioty.org.ua/politic/to-y-est-ydealnaia-zapadnia-portnikov-pro-pastku-iaku-moskva-pidhotuvala-dlia-ukrainy-192803.html

19.09.2017.

592bb5bc57d4d-oon

Поділитися