МИ ОСТАННІ БІЛІ РАБИ НА ЗЕМЛІ. ЩО МИ МАЄМО РОБИТИ АБИ ВИЙТИ З ЦЬОГО ГАНЕБНОГО СТАНУ???

Перше – зміцнюватись внутрішньо. Друге – шукати союзників. Третє – змінювати світогляд.

Почнемо зі зміцнення. Мінськ дав нам час. І для чого ми його використали? У кожній українській хаті мав з’явитися кулемет Калашникова, кожна українська жінка, дитина і курка мали навчитися стріляти по ворогу. Кожна домівка мала перетворитися у фортецю. Професійне 200-тисячне військо не зупинить Путіна, в якого мільйонна армія. Тільки вся українська нація, яка оборонятиметься, зможе цьому протистояти.

Мінськ. З нами говорять про мир, але нас ведуть на розстріл. Ви знаєте, що взагалі пропонують оці «домовленості»? Повна амністія для бойовиків, які вбивали і вбивають українців, які відрізали голови українським захисникам і відправляли їх поштою до батьків. Проведення виборів під дулами московських автоматів, а в результаті – 99% «обранців» призначені Путіним. Цим людям гарантують, що Україна не зможе позбавити їх повноважень навіть за антидержавну діяльність. Їм дають право обирати собі прокурорів і суддів. Їм дозволяють формувати «загони народної міліції» винятково з місцевих. Більше того, ця «міліція» має підпорядковуватись місцевій владі, обраній на отих «виборах». Тобто злочинці, які зараз знищують українців, просто познімають шеврони «лнр/днр» і стануть «українською міліцією»! Їм дадуть навіть право МЗС – укладати угоди про співробітництво з РФ. І найцікавіше, що весь той безлад повинна першочергово і стовідсотково фінансувати Україна з державного бюджету.

Отак Мінськ зв’язав нас по руках і ногах. Його виконання – це тільки погіршення становища України. Тільки повний дурень може казати, що це «безальтернативно». Влада зараз має тільки один аргумент: якщо відмовимось від Мінська – Путін нападе. Знаєте, для країни, яка п’ятий рік з ним воює – це слабкий аргумент. У нормальної країни завжди є кілька варіантів.

Ми мали впровадити загальний призов всіх українців, як це зробила Норвегія, наприклад. Щойно Путін напав на Україну – вони оголосили загальний призов для хлопчиків і для дівчаток. Навіть будучи членом НАТО (!), маючи кордон з РФ, вони розуміють, що коли Путін нападе – постійних військ буде мало, тому треба навчати народ. А ми за 4 роки війни не створили жодних передумов, щоб захиститись від Путіна. Нема батальйонів територіальної оборони, люди не знають, що робити у випадку авіаудару. Ми тільки чекаємо, коли він почне бомбити.

Далі. Ми маємо «Півдемаш», який робить космічні ракети. Якщо до такої ракети причіпити бомбочку, то вона може і до Москви долетіти, і Землю обійти. То чому ми досі не відновили військове виробництво?

Наступне. Україна мала б думати, що є її найбільшою безпековою можливістю. Очевидно – це ядерний статус. Ми підписали Будапештський меморандум. В обмін на відмову від ядерної зброї нам гарантували захист. Нам обіцяли, що навіть тиск (!) на Україну означатиме покарання. Нас захистили? Ні. Отже Будапештська угода не діє, а Україна має повне право повернути собі ядерний статус.

Звісно, цього нам не дозволять зробити, бо з ядерного клубу тільки один шлях – на вихід. Але ми ж навіть не спробували про це сказати! В угоді записано, що в разі тиску Україна має звернутися по офіційні консультації до країн-гарантів. А ми зверталися? Жодного разу. То ж ми навіть не знаємо, чи це діє. Я розцінюю це як злочинну бездіяльність теперішньої влади.

Зараз ми працюємо в нормандському форматі. Це Франція та Німеччина, які мали б «умиротворювати Росію». Але проблема в тім, що Франція і Німеччина – це природні союзники Росії. Так було завжди. Тому нам треба звертатися до держав, які конфліктують з РФ. А ми пробували це робити? Звісно, що ні.

Сьогодні в Британії максимально загострені стосунки з Росією (після отруєння подвійного агента Сергія Скрипаля). Для нас це очевидний союзник. Зараз міністр оборони Британії заявив, що його країна збільшить військову підтримку свого союзника (!) (України), скерувавши туди Королівський морський флот вже цього року та збільшить присутність патрулів Королівського морського флоту в Чорному морі в 2019 році. Разом з тим, США почали надавати Україні летальну зброю. От де наші союзники!

Але слід розуміти, що і для них ми не є для надважливими. Рано чи пізно нас можуть розміняти на якийсь більший інтерес. Якщо Росія зараз говорить, що готова забратися з Сирії…то вона щось попросить. І я передбачаю, що попросить якраз Україну. Дуже важко сказати, якою буде позиція Європи. Знову «глибока стурбованість»?

Нам треба шукати союзників скрізь. Китай, наприклад. Сьогодні він бореться зі США, але питання його перемоги – це тільки питання часу. Коли ця країна вийде на 1 місце, її ключовим ворогом стане сусід – Росія. Оце вже зіграє нам на користь.

 Так само нашими союзниками можуть бути окуповані Росією нації. У ерзянів і мокшанів відібрали країну і мову, з язичників зробили «рускіх праваславних». Бурятів-буддистів, які мали країну завбільшки з Україну, які мали найбільші запаси прісної води, переконали, що вони «рускіє» і мають їхати під Донбас воювати за «православіє». Чи якути, які мають найбільші в світі запаси алмазів, а горіли в танках під Дебальцево. Оце наша політика – розвал РФ через дружбу з національними меншинами.

Ми зацікавлені і в незалежній Білорусі. Ця країна має з нами 1000 км кордону. Сьогодні вона союзник РФ, а це означає, що кордон з ворогом в нас не на північному сході – а по всій білорусі вниз до Придністров’я, де стоїть величезна російська армія. Тому ми мусимо зробити Білорусь національною державою. Не дарма вони їхали сюди воювати за Україну, недарма Жизневський тут гинув. Вони самі відчувають нас найприроднішими союзниками. А в нас сьогодні взагалі нема політики з Білоруссю!

В нас має бути серйозна турецька політика. Коли турки збили російський літак в Сирії Порошенко мав моментально брати мішок грошей і їхати до Ердогана зі словами «Бачиш, який Путін поганий? На тобі гроші ».

І нарешті: нам треба змінювати своє світосприйняття.

Сьогодні ми нація-раб на своїй землі. Ми, напевно, останні білі раби на Землі. І ми точно білі раби в Європі. Це не зміниться, доки Україна не стане класичною європейською країною. Франція, наприклад, – це країна французів, з повагою до всіх інших, звісно. Так само в Польщі, Угорщині, Італії. Це національні країни! Тільки в нас чомусь нормально, коли «какая разніца на каком язикє?»

Сьогодні Україна – це світовий геморой. Ми всіх просимо: «Поможіть, ми такі бідні-нещасні». А ніхто не хоче мати справи з проблемами. Треба показувати Україну як шанс. Єдине, що ми зараз можемо продавати, – це війна. Ми маємо заявляти світові: ми тримаємо РФ, отже вона не нападе на вас.

Якби була гаряча війна на Донбасі, якби ми не погодились на друге мінське перемир’я – Путін не пішов би у Сирію. Це ми дали йому можливість ввести війська туди і підняти градус своєї політичної сили. Бо Путін в Україні – це імперія, яка воює зі своїми колишніми колоніями. А Путін в Сирії – це вже світовий гравець. Міжнародна політика Путіна – це війна. І ми маємо продавати цю війну.

Зараз всі європейські країни думають, як би то взяти на роботу не сирійця, а українця і сказати, що то квота по мігрантах. Мир в Європі тому, що ми воюємо. І нам варто це продавати. Україна не немічна. Україна – це Ельдорадо!

 29.09.2018

Ю. Сиротюк.

22main-2cce5c1fbc3962c657450a1fffdbebb1

Поділитися