ЙДЕМО ЩЕ ГЛИБШЕ У СРАКУ…

На п’ятому році війни з Московією відверто промосковські кандидати на двох зуміли зібрати 16% голосів українців, Ну це знаєте, показник… :)))

Тим часом кандидат від об’єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський, якому на старті кампанії прогнозували щонайменше 8% підтримки, отримав всього 1,62%. Результат останнього здивував самих українців чи не найбільше, адже, за даними соцопитувань, націоналістами, які, прогнозовано, проголосують за кандидата-націоналіста, вважають себе щонайменше 15% громадян.

Чому ж націоналісти, котрих значно більше від 1,62%, навіть у першому турі не проголосували за майже еталонного кандидата – учасника війни, майданівця, людину без жодних плям у біографії?

Кажуть тому шо майже весь електорат Кошулинського перехопив чинний Президент Порошенко завдяки активній агресивній пропагандистській кампанії. Ця кампанія була заснована на ідеї: або він, або реванш, або він, або «Путін нападе»…

Маємо визнати, що наше суспільство у принципі придуркувате. Значна частина позитивно ставиться до націоналістичних гасел, але при цьому відмовляється визнавати це націоналізмом і себе націоналістами. Спитайте того ж Порошенка, чи є він націоналістом. Він всіляко відмовлятиметься від цього.

Націоналісти орієнтовані на раціональний електорат, схильний до відповідної аргументації. А у випадку з Порошенком ми маємо справу із такою собі сектою. Там логіка специфічна: відмежуватися від усього світу, не сприймати будь-яку критику гуру, агресивно пропагувати себе, працювати за принципом «хто не з нами, той проти нас», насаджувати думку про те, що довкола самі вороги, а єдиний рятунок – об’єднання довкола одного лідера. У випадку Порошенка це ще й можливість апелювати до владних повноважень, тобто ототожнювати державу і себе, як це використовується в РФ. У Росії кажуть, що немає Путіна – то немає й Росії. Так само сьогодні каже Порошенко.

Андрій Холявка:

Суттєво вплинуло  те, що всі ЗМІ максимально спрацювали проти націоналістів. Спершу Кошулинського ігнорували, а коли помітили різке зростання рейтингу – запустили дифамаційну кампанію. Дійшло вже до того, що обізвали свободівця членом Партії регіонів. Звісно, що це були повні дурниці, але у пам’яті частини людей це відклалося. Тобто опоненти працювали за принципом: кусаємо якомога частіше – хоча б шрами точно залишаться. І воно таки спрацювало. У результаті, значна частина громадян не чула про Кошулинського взагалі, а ті, що чули, – чули тільки брехню і маніпуляції. Впродовж останніх п’яти років всі центральні ЗМІ використовували найбрудніші й найцинічніші прийоми та масово тиражували вигадки про націоналістів.

Андрій Міщенко:

Ми бачимо, як голосує виборець Бойка чи Вілкула – що б ми не говорили, вони обирають своїх. Жодні технології на них не впливають. Технології впливають тільки на проукраїнського виборця. Так триває вже 28 років. Відповідно, ми бачимо, де зараз Україна. На задвірках за всіма показниками. Якби та ж сама Галичина (навіть без центральної України, де була добра підтримка Кошулинського) віддала за націоналіста стільки ж голосів, як за Порошенка, – зараз у другому турі був би Кошулинський і Зеленський. Так українці, не напружуючись, мали б свого кандидата, за якого можна було б з чистою совістю і залюбки голосувати в другому турі. А враховуючи те, що у Кошулинського найменший антирейтинг, він мав би всі шанси перемогти Зеленського у другому турі.

Тарас Загородній:

Націоналістична ідеологія,  перемогла по всій країні, її поверхнево перейняли багато політичних партій з великим фінансовим ресурсом, а самі націоналісти на цьому тлі почали губитися. Тому головна проблема, яка зараз стоїть перед ними, – показати, в чому їхня відмінність від інших.

Петро Олещук:

Певна частина БПП спробує створити новий псевдонаціоналістичний проект саме під вибори. Може бути такий проект під Турчинова. Посадять його в камуфляжі, хмуритиме брови, розказуватиме про російську загрозу й знову братиме виборців страхом.

Андрій Міщенко:

У такій ситуації українці мають розуміти, що існування фракції націоналістів у Парламенті прямо пропорційне існуванню Української Держави. Якщо суспільство це усвідомить, шанси націоналістів на проходження до Парламенту будуть дуже високими. Мінімум – це повторення результату 2012 року – понад 10%.

Яна Федюра, “Вголос”

14.05.2019.

5c470e9db0913

 

Поділитися