• Home »
  • Внутрішня політика »
  • ГРАБУЮТЬ: чому в Україні ПДВ сплачують навіть ті хто не отримує виручки від реалізації товарів, робіт, послуг?

ГРАБУЮТЬ: чому в Україні ПДВ сплачують навіть ті хто не отримує виручки від реалізації товарів, робіт, послуг?

Цікаво, чи є в Україні гарні економісти, які знайомі з незаперечним ствердженням засновника економічної теорії як науки Адама Сміта, що “не може бути країна багатою, якщо її піддані (ті, хто платить данину = податки) бідні”?

Чому в Україні весь час (систематично) дуже (!) зростають тарифи на комунальні послуги, транспорт та ціни у крамницях?
На мою думку, є три найсуттєвіші причини:

1) Свавілля монополістів на ринку (для споживачів його немає) ЕНЕРГОНОСІЇВ. Антимонопольне законодавство в Україні майже не діє: все на домовленостях і зговорах монополістів, які на свій розсуд встановлюють ціни і тарифи на паливо, газ, електроенергію, щоб не втрачати темпи зростання своїх прибутків. Їх зовсім не цікавить, як це аукнеться на виробництві, транспорті і в соціальній сфері. Це пов’язано з другою причиною:

2) В Україні слабо розвинена система РІЗНОБІЧНОГО (!) контролю за діяльністю трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової) і всіх рівней влади – контролю з боку парламентських комісій, прокурорських комісій, суддівських комісій, комісій місцевих рад, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ (!) та ЗМІ (!). Наприклад, в США така система ВЗАЄМОКОНТРОЛЮ (!) існує, а тому там немає такої кількості “НЕДОТОРКАННИХ” на всіх рівнях влади, як в Україні. Як, до речі, немає такої кількості генералів, як в Україні (В США їх кілька десятків, а в Україні – кілька сотень).

3) Дуже високий процент (відсоток) ПДВ (в Україні він сягає 20%), який, по-перше, є прихованим ДОДАТКОВИМ (!) ПОДАТКОМ на СПОЖИВАЧІВ товарів і послуг, які й так платять обов’язкові ПОДАТКИ у державну скарбницю і не створюють актами купівлі товарів і послуг ніякої ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ для себе (!).

По-друге, високий для країни зі слабо розвинутою економікою відсоток ПДВ (20%) не стимулює потенційних інвесторів (осіб, у яких водяться грошенята) вкладати кошти у ВИРОБНИЦТВО науково і технологічно містких товарів, бо на кожному етапі виробництва товарів, деталі яких виробляються на різних підприємствах, ПДВ, як сніговий ком, збільшує їх собівартість. А тому ПРОДАТИ дорогі (!) товари та ще й у бідній країні ПРОБЛЕМАТИЧНО (!), а за кордоном – тим паче, і тим паче продати в країнах ЄС, США, Канади, Японії.. Ну, хіба що в Росії, і то тільки те, що можна з’їсти або використати для створення зброї. Ось чому в Україні особи з підприємницькою хваткою або ж торгують покладами українських надр: газом, вугіллям, бурштином тощо, які, за Конституцією України (Основним Законом), є загальнонаціональним (!) надбанням, і які якимсь макаром привласнені олігархами (ще за часів Л. Кучми), або продають за кордон (за валюту) напівфабрикати (наприклад, сталь), або вирубують на продаж за кордон ліси, або ж торгують ЗАКОРДОННИМИ ТОВАРАМ, стимулюючи розвиток економік європейських і азіатських країн, тільки не економіки України. Зрозуміло, у світі існує МІЖНАРОДНИЙ РОЗПОДІЛ ПРАЦІ. Але якусь дивну роль гарантується в ньому Україні, в якій відсутні стимули (!) для розвитку сучасного виробництва конкурентноздатних на світовому ринку промислових товарів. Невже Україні пасує роль сировинного придатка до економік інших держав?

Навіть у ВІКІПЕДІЇ можна дізнатися, що додана вартість (Value Added) — це різниця між вартістю продукції, що випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва.
Додана вартість – це вартість, яка додається в процесі виробництва (!) товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача.
ДВ = Вр – Впс, де
ДВ – додана вартість,
Вр – виручка від реалізації товарів, робіт, послуг,
Впс – витрати на придбання сировини.

А тому знову слушно запитати: Яку ВИРУЧКУ від КУПІВЛІ товарів і послуг отримує СПОЖИВАЧ? Що це: перекладання податків, які мають сплачувати ті, хто отримує ВИРУЧКУ (прибуток) від РЕАЛІЗАЦІЇ товарів, робіт, послуг, на плечі СПОЖИВАЧІВ? Ну, це ж не чесно! Це ж прихована обдираловка. Перш за все, обдираловка тих, хто своєю працею створює МАТЕРІАЛЬНІ І ДУХОВНІ БАГАТСТВА української нації.

Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США та Японії, де стягується ПОДАТОК З ПРОДАЖІВ (!). Тобто ПРОДАВ якісь товари або послуги – плати ПОДАТОК. Ідеально чесно і не накладно ні для ВИРОБНИКІВ, ні для СПОЖИВАЧІВ. А тому й існує в цих країнах розмаїття високотехнологічних виробництв і відповідно – швидкий розвиток НАУКИ, ТЕХНІКИ і ТЕХНОЛОГІЙ. Але в інших державах їх керівники, щоб гарантовано поповнювати державні бюджети, стягують ПДВ (зі стандартними та зниженими ставками – аж до 0%), механізм дії якого вперше описав французький спеціаліст-економіст Моріс Лоре у 1954 р.

Та в країнах, де спостерігається позитивна економічна ситуація, ПДВ нижчі, ніж в Україні. Наприклад, в Південній Кореї – 10 %, у Швейцарії – 7,6 %, в Новій Зеландії – 15 %, КНР – 17 %, в Ізраїлі – 15, 5% (у березні 2004 року він був понижений з 18% до 17%, у вересні 2005 — до 16,5%, 1 липня 2006 — до 15,5%. Планується подальше зниження ПДВ в найближчому майбутньому).

Виникає запитання: Чи не тому в місті Кам’янському не будуються нові виробництва, нові заводи, які могли б випускати корисну, потрібну людям вітчизняну продукцію, з якою можна було б вийти і на міжнародний ринок? Чи може хтось думає, що Дніпровський металургійний завод буде вічно вливати у бюджет міста достатню кількість коштів, щоб хоча б підтримувати (!) у дієздатному стані і дороги, і житло, і комунальні служби міста? Треба думати про той час (а він вже прийшов в економічно розвинені країни), коли на світовому рикну не потрібна буде така кількість сталі, яка виробляється у наш час, бо у виробництві товарів будуть використовуватися нові матеріали, які будуть і дешевші, і такі ж міцні, та ще й з потрібними якостями, якими сталь не володіє. Точніше, треба думати про нові робочі місця для кам’янчан, щоб вони не виїзджали за кордон у пошуках кращої долі.

І знову виникає запитання: Як зрушити економіку України в напрямку прогресу? А хіба це може особливо турбувати людину, яка тільки за те, що займає високу державну посаду, отримує з держказни сотні тисяч гривень щомісячної зарплати, та ще й захмарні премії? Навряд чи, бо вона буде думати, як би угодити тим великим цабе, які встановили йому і, зрозуміло, собі таку зарплату. Зарплата держслужбовців має бути прив’язана до мінімальних зарплат і пенсій у відношенні не більше 1:10 (наприклад, так, як у Швеції), а не 1:100 і більше, як в Україні. Бо ті, хто при владі, матимуть величезну мотивацію збільшити свою заробітню платню, виконуючи свої професійні обов’язки керівників (менеджерів) так, щоб збільшилася мінімалка.

Ще в 2014 році Федерація професійних спілок України оприлюднила Інформаційну записку «Мінімальна заробітна плата: світовий досвід та українські реалії», в якій було сказано:

“Наявність працюючих бідних в Україні є викликом, що загрожує економічній та соціальній стабільності у державі, не стимулює працівників до продуктивної праці. Більш того, такому ганебному явищу, як бідність серед працюючих, немає виправдання з точки зору елементарної людяності.

Купівельна спроможність окремої валюти теж впливає на якість соціальних гарантій. За цим індикатором наша держава відстає, поступаючись у кілька разів економічно розвинутим країнам світу.

З метою порівняння купівельної спроможності мінімальної заробітної плати в міжнародному масштабі експерти ConvergEx групи використовують «Індекс Біг Мака», який є неофіційним показником паритету купівельної спроможності між валютами різних країн. З цією метою було розраховано, скільки часу потрібно було працівнику у липні 2013 році для того, щоб заробити собі на Біг Мак в перерахунку на мінімальну заробітну плату. За результатами досліджень робітник в США, щоб заробити Біг Мак, мав працювати 34 хвилини, у Франції – 22 хвилини і всього 18 хвилин в Австралії. Український працівник для придбання Біг Маку був вимушений працювати 174 хвилини”.
http://expert.fpsu.org.ua/…/163-informatsijna-zapiska-minim…

На скільки Біг Маків теоретично вистачить людині з мінімальною зарплатнею і її працьовитому, дуже освіченому та досвіченому (в чому?) начальству при існуючому співвідношені зарплат, не важко підрахувати. Та справа не в Біг Маках, а у МОТИВАЦІЇ до ТВОРЧОЇ і дійсно КОРИСНОЇ для української нації РОБОТИ та ВІПОВІДАЛЬНОСТІ за результати своєї діяльності. А відповідати треба своїм ГАМАНЦЕМ, а не казною держави – коштами платників податків.

Володимир Дзюба

02.02.2019.

fa86e6b7706eb78ba0b7438dd06502bd

 

Поділитися