ХАОС

Відбувається хаотизація суспільно-політичного життя в Україні.
На лице делегітимізація дії трьох гілок влади, ігнорування їх діяльністю опозиційних груп і автономно блукаючих фігурантів.
Недовіря до владних фігур переростає в недовіря до самих інститутів влади, викличне ігнорування їхньої діяльності.

Ще трохи і появляться озброєні групи, які від імені народу припинять переміщення українських військових частин по Україні. У всіх буде своя несамовита правда і “справедливе” бажання захопити владу.

Все змішується.

Влада боїться вжити своїх повноважень, бо опозицію може підтримати частина народу і, особливо, вулиця.

Влада боїться нейтралізувати вулицю, яка на кожному кроці порушує закон, бо знає про свої гріхи і значну правду вимог вулиці.

Вулиця, політично не організована та ідейно безлика свідомо йде на загострення, бо конфлікт-провокація є її козирем і засобом для існування.
Влада боїться закидів Заходу щодо порушення демократії.

Порошенко заганяє себе в кут тим, завдяки чому став президентом – Віденськими угодами з Фірташем і К, які дозволили йому стати президентом, Кличку – мером, ввести УДАР у БПП і отримати велику фракцію у парламенті та частину Партії регіонів впустити у парламент як Опозиційний блок та депутатами в кількох фракціях.
Порошенккові не допоможутьть ті, кого він не люстрував і не притягнув до відповідальності за антидержавну, антиукраїнську діяльність.
Не допоможуть і олігархи, які, окрім Коломойського на плаву.
Не допоможуть і закулісні домовленості із Кремлем, які, війною, можливо й досить потріпані.

Ця половинчаста політика Порошенка була видна з початків, з Іловайська і з складу української делегації для перемовин у Мінську (чого вартує Медведчук з Шуфричем, не мало б бути там і Кучми).
Вже у перші роки європейці і Штати (тоді Обама) бачили, що Порошенко супроти Росії досить ненадійний союзник.

 Нинішня адміністрація у Штатах, тим більше має значні незручності у співпраці з президентом (особливо щодо складової щодо протикорупційної боротьби).

 Реально вони, мимо цієї дисгармонійності, співпрацюють з самою Україною.

Але, в Україні вже три роки не вимальовується кандидат, який би явно, прогнозовано переміг Порошенка на чергових легітимних виборах.

На Порошенкові лежить легітимність Головнокомандуючого в час війни і саме армійську тематику він відпрацьовує найкраще, з мінімальною критикою.

Якщо президент Порошенко не відкриє можливості для НАБУ (окреме право на прослуховування високопосадовців у т.ч. ГПУ та СБУ), для проведення операцій проти корупціонерів з усіх гілок влади, середовища БПП, інших парламентських партій, якщо не порве з віденськими обіцянками і під суд не підуть Новинський, Єфремов, не стане обєктом слідства Медведчук, то стихія вулиці все більше буде порушувати законність, у виступи включаться не тільки прихильники Саакашвілі і не тільки парламентські партії.

Це може стати причиною для “закручування гайок” не тільки для націоналістів із добровольчих батальйонів, а й для ширшого політикуму.

Це буде крок до ізоляції як у суспільстві, так із Заходом, тоді президент може опинитися у одному човні із Льовочкіним, Медведчуком, Ахметовим.

І Росія тоді не допоможе.

 

Сергій Жижко

07.12.2017.

1429893388_316023850

Поділитися