СФОРМУЄМО СОЮЗ СЕМИ НАЦІЙ ПРОТИ УГОРЩИНИ!!!

Угорщина проти всіх

Україна — не єдина жертва угорської інформаційної війни, адже подібні територіальні претензії Будапешт має до всіх країн-сусідів. Угорщина хотіла б повернути землі Трансільванії, зокрема Секейського краю в Румунії, Воєводину в Сербії, половину Словаччини, кілька прикордонних районів Австрії, Словенії та Хорватії й українське Закарпаття.

Угорські шовіністи налаштовані повернути «історичну справедливість», втрачену за Тріанонським мирним договором 1920 року — 45 % колишньої Австро-Угорщини. І від ідей вони приступили до активної діяльності та розгорнули серед етнічних угорців на територіях сусідніх суверенних держав не лише інформаційну, освітню та фінансову кампанію підтримки співвітчизників. В деяких країнах угорські шовіністи розпочали навіть створення незаконних територіальних формувань.

2010 року на території Румунії, всупереч офіційній владі, була створена незаконна угорська національна автономія — Секейський край, яка нібито таким чином мала б продемонструвати солідарність боротьби трансільванських угорців-секеїв за свою автономію. В сучасній Румунії проживає близько 670 тисяч секеїв.

«Тудосе заявив, що «якщо прапор секеїв (угорців) висітиме на румунських інституціях, тоді вони (секеї) висітимуть поруч із ним»

 

Між Угорщиною та Румунією навіть спалаїнув дипломатичний скандал: румунський прем’єр Міхай Тудосе різко висловився щодо прагнень автономії угорської етнічної меншини секеїв. Тудосе заявив, що «якщо прапор секеїв (угорців) висітиме на румунських інституціях, тоді вони (секеї) висітимуть поруч із ним». Однак уже наступного року група європарламентарів від Демократичного союзу угорців Румунії на чолі з віце-головою Європарламенту, одним із лідерів трансільванських угорців Ласло Текешем оголосила про відкриття в Брюсселі представництва Секейського краю при Європейському парламенті.

Інформаційну війну Будапешт веде практично проти всіх сусідніх країн, а в Словаччині угорська пропаганда навіть розколола націю та створила «окремий народ» — «слов’яків», або як їх називали в цій країні, — словацьких мадяронів. Їхня політична ідея-фікс передбачала повернення до складу Угорщини, як мінімум, східної частини Словаччини, яка межує з українським Закарпаттям. Словацькі мадярони вважали себе окремим від словаків народом і ще на початку ХХ ст. «слов’яцькі» активісти працювали над формуванням гірських східнословацьких діалектів в окрему, нову літературну мову.

Підтримувані фінансово з Угорщини творці слов’яцтва зберігали лояльність до Будапешту в тісному союзі з етнічними угорцями Словаччини. Ця невелика країна і досі має значні труднощі з формуванням єдиної нації, яку виявилося важко будувати зі «слов’яками», «русинами» й іншими етносами карпатського регіону. Римське гасло «поділяй і владарюй» зараз успішно працює на Угорщину.

«Коронний удар» Будапешту

«Коли угорці побачили, що можна забрати півострів із двома мільйонами населення без жодного пострілу, в Будапешті прокинулися давні імперські апетити»

Тож спроби призначити угорського «губернатора» на українському Закарпатті — далеко не єдині випадки угорського імперіалізму в Центральній Європі. До України угорські націоналісти певний час не висловлювали прямих претензій, поки Україна не продемонструвала свою слабкість. Коли ж угорці побачили, що в України можна забрати півострів із двома мільйонами населення, і це станеться без жодного пострілу з боку українських військових, в Будапешті прокинулися давні імперські апетити і в цьому напрямку.

Багато угорських шовіністів не могли пробачити своїй владі у 1990-х, що та не скористалася югославськими війнами, аби відібрати в Сербії населену угорцями Воєводину. Тож коли почалася війна на українській території, цього разу Угорщина вирішила шансу не згаяти. Гасла угорських радикалів, які раніше висловлювалися лише на побутовому рівні за пляшкою паленки (угорської фруктової горілки), 2014-го почали озвучуватися міністрами та керівниками угорського уряду. Масштаби угорської пропаганди та видачі паспортів на Закарпатті суттєво зросли, як і обсяги фінансування Будапештом «освітньої й інформаційної діяльності» в українському векторі.

При цьому угорська пропаганда б’є по найболючіших точках українського Закарпаття: мінімальна зарплата в Угорщині майже вдесятеро вища за таку ж зарплатню в Закарпатській області. «Що вам дала і що може дати в майбутньому та Україна?» — питають угорські пропагандисти мешканців Виноградівського та Берегівського районів області. «Подивіться на українські і на угорські дороги», «порівняйте українські й угорські пенсії! Ви такого майбутнього хочете для своєї старості?» — пишуть угорські шовіністичні брошури, привезенні в область із Будапешту. «Отримайте паспорт країни ЄС, не жебракуйте в цій злиденній країні», — переконують закарпатців угорські дипломатичні представники з місцевого консульства.

Такі «коронні» інформаційні удари Будапешту призводять до ситуацій, коли безробітні мешканці Закарпаття слухають і скрушно погоджуються з угорською пропагандою. Адже який вибір можна зробити між державою, яка дбає про громадян, і тією, яка не в змозі про них подтурбуватися без фінансової допомоги з Брюсселю? І цілком логічно, що м’яч у цій інформаційній війні поки що веде Будапешт. Влада за останні роки довела населення до такого стану, що багато хто готовий торгувати батьківщиною, як це робили чимало кримців, котрі хотіли отримувати вдвічі-втричі вищі російські пенсії та зарплати.

«Країна, яка у двох світових війнах воювала на боці Німеччини, взялася висувати Україні звинувачення наче «фашистській державі»

На міжнародній арені Угорщина також не відстає від європейських модних політичних трендів і звинувачує Україну саме в тих «гріхах», на які найболючіше реагуватиме європейська ліберальна громадськість: мовна дискримінація, придушення національних меншин, позбавлення дітей і школярів права вчитися рідною мовою тощо. Країна, яка у двох світових війнах воювала на боці Німеччини, взялася висувати Україні звинувачення наче «фашистській державі». Водночас, коли такі звинувачення систематично повторює держава член-ЄС, у Брюсселі будуть дослухатися до «своїх», коли вирішуватимуть: приймати Україну до об’єднання, чи не приймати.

Антанта проти Угорщини?

Врятувати дедалі більш загрозливу ситуацію в регіоні та на міжнародній арені могла б тісніша співпраця України з тими державами, до яких Угорщина також має претензії. Україні варто було б посилити, а то і відновити співпрацю з Румунією, Словаччиною, Австрією, Словенією, Хорватією, і навіть із Сербією, не зважаючи на її теперішні проросійські симпатії. Створення продуктивних форм політичної, гуманітарної, освітньої й економічної співпраці щодо протидії угорській пропаганді в цих державах допоможе сформувати єдиний фронт проти угорського імперіалізму.

В угорському питанні цим державам варто виступати єдиним фронтом і надавати інформаційну підтримку у випадку чергової дипломатичної чи медійної атаки Будапештауна Румунію, Словаччину чи Україну. І міжнародна спільнота відчує різницю, коли вже не угорський політик звинуватив Україну у дискримінації прав угорців, а п’ять європейських країн одноголосно звинуватять Угорщину у брехні та поширенні ревізіоністських, імперіалістичних і загарбницьких планів. Коли п’ять країн-учасниць ЄС будуть підтримувати Україну в нашій угорській політиці, шальки брюссельських терезів та перевага в інформаційній війні схиляться на нашу користь.

Для нейтралізації дій угорських спецслужб і пропаганди може бути навіть створена міждержавна організація, яка координуватиме дії сусідів проти Угорщини, щоб угорський імперіалізм більше не піднімав голову, або принаймні перестав поширюватися на території сусідніх країн. Цікаво, що такий міждержавний союз уже існував до Другої світової війни і називався Мала Антанта — альянс, сформований 1921-го Чехословацькою республікоюКоролівством Румунія і Королівством сербів, хорватів і словенців (пізніше Югославія) з метою захисту від угорського ревізіонізму.

Цей союз активно підтримула Франція і він доволі успішно діяв всі 1920-ті роки, а збройні сили Угорщини поступалися сукупною військовою потужністю трьом державам Малої Антанти. Однак зі збільшенням впливу фашистської Італії та нацистської Німеччини на Югославію та Румунію, цей союз розпався через втручання держав більшого калібру, хоча Угорщину він стримував ефективно.

«Європа вже мала прецедент об’єднання сил сусідніх країн проти угорського імперіалізму»

 

Але Європа вже мала прецедент об’єднання сил сусідніх країн проти угорського імперіалізму. І в наші дні, у ХХІ столітті, зростає актуальність створення чергового об’єднання країн-жертв потенційної угорської експансії для недопущення повернення Угорщини до геополітичних розкладів часів Першої світової війни. Якщо українська дипломатія зуміє використати непрості відносини Угорщини зі своїми сусідами, наша держава могла б отримати цілих шість союзників як у боротьбі проти намірів Угорщини, так і реальних партнерів у Євросоюзі.

08.10.2018.

http://vgolos.com.ua/politic/yak-nam-zupynyty-ugorshhynu_851256.html

jobbik_dylan-riley_large_large

 

Поділитися