ПЕРЕБУДОВА МЕДІЙНОГО РИНКУ. ВИБОРЧА КАМПАНІЯ РОЗПОЧАЛАСЯ…

Чому  рішення про блокування російських мереж ухвалюється через три роки після початку військових дій?

– Кілька причин. По-перше, вони так ухвалені, ці обмеження, що користувачу фактично неможливо дорікнути за користування “ВКонтакте”. Ці обмеження можна обійти різними способами. Це рішення спрямоване не проти користувача, воно спрямоване проти провайдерів і є частиною програми з великої перебудови медійного ринку в Україні.

– Володіння медійним ринком?

– Так. Якщо хто не в курсі, то, за різними даними, від 40 до 70% українських провайдерів належать російському капіталу. Подивіться на ситуацію в Україні: більшість “великих грошей” на ринку за всі 25 років незалежності – російські гроші. У нас зникла ціла нафтопереробна галузь, тому що це все пішло під Росію. Важко повірити, що це не просто російські бізнесмени покупають активи і роблять нормальний бізнес, а що має місце організований процес, де російським бізнесменам кажуть, що і як купувати, та дають преференції та допомогу на ці покупки на рівні уряду Росії. Додамо сюди проникнення в політичні партії, проникнення в суспільні організації, створення самих організацій, їх фінансування. Тепер ухвалено рішення їх повибивати.

Я вам скажу, чому ухвалили. Тому що, швидше за все, Петро Олексійович і його компанія прикинули соціологію за Опоблоком і за Юлією Тимошенко, прикинули можливість їх об’єднання, прикинули свої електоральні можливості й зрозуміли, що потрібно терміново щось робити. У країні де-факто розпочалася виборча кампанія, тому було ухвалено рішення на перебудову медійного ринку з метою вибити медійно-електоральну базу з-під політичних конкурентів. Швидше за все, в липні-серпні почнеться ліцензування телеканалів, ми офіційно переходимо з аналога на цифру. Я не здивуюся, якщо хлопнуть “Інтер”, заберуть ліцензію.

– Після підписання указу президента Зорян Шкіряк вже анонсував такий наступний крок.

– Так, “Інтер”, Московський патріархат і так далі. Вибивається медійна и електоральна база з-під Опоблока. А враховуючи, що в країні 9-12 мільйонів м’яких “ватників”, логіка зрозуміла. Почали саме зараз, тому що, мабуть, думали, що можна обійти все іншими засобами. По-друге, йшов аналіз.

У нас прийнято кричати, що рішення у владі ухвалюють злодії, негідники, бандити. А хто готує рішення цим “злодіям і бандитам”? Люди, які по 25 років працюють в профільних сферах. Заборонили ж не тільки “ВКонтакте”, а ще більше 80 ресурсів та понад 300 суб’єктів права. Таке дослідження зробити – не один місяць і навіть не один рік потрібен. Мінімум півтора року пішло на комплексне дослідження, з доказовою базою.

– Чому доказова база не була представлена публічно?

– Тому що це розкриє методи нашої роботи, рівень проникнення, логіку оцінок і так далі. Але, незважаючи на правильність самих дій, влада все одно робить безліч помилок при їх реалізації. Я їм пропонував ще у 2014 році: “Ви вийдіть і скажіть – дорогі громадяни, ми вас дуже любимо, але нашим обов’язком є вас захистити. Є питання, у яких ви некомпетентні і ніколи не будете компетентними, тому що для цього потрібно 30 років займатися цією темою і мати допуск до цілком секретної інформації. Тому ми будемо в тій частині, яка вас стосується, вас сповіщати, а в деяких питаннях – не будемо. Нехай нас контролює парламент, як в правовій державі”.

Українці не розуміють, що вони живуть на війні. Уявіть собі, щоб американський солдат сидів у соцмережі, яку створив і адмініструє ІДІЛ. І цей солдат заявляє: “А що тут такого, я зареєструвався там з друзями, викладаю свої фотки, качаю музику”. Американська військова цензура розірвала б 90% наших військових і волонтерів, просто аналізуючи те, що вони пишуть. Ми в цьому сенсі такі “рожеві легкокрилі поні”.

Тепер дивимося на ще один аспект цього питання: виборчі кампанії. За останні півроку-рік в світі вибори виграли троє несистемних кандидатів, що не мають політичного досвіду, ніколи не були в політиці та не мають політичної сили за собою – Трамп, Макрон і зараз – кандидат у президенти Південної Кореї. Істотна частина їх успіху – це технологія Big Data. Big Data є у відкритому доступі, вони просто правильно з ними працюють.

Уявімо, що є 18 параметрів обрахунку даних для проведення виборчої кампанії. У відкритому доступі, припустимо, є шість, якими користуються українські виборчі штаби, а росіяни, завдяки доступу в наш закритий сегмент інтернету, обраховують не за шістьма, а за всіма 18-ма, включаючи 12, недоступних українським політикам. Те ж саме стосується бізнесу. Наші айтішники кричать: “Як ви смієте забороняти що-небудь в інтернеті?!” А їм приходило в голову, що у них немає доступу до даних, якими активно користуються російські конкуренти? Що навіть чисто економічно росіяни обчислюють свої маркетингові стратегії за більшою кількістю факторів? А ще грошей у них набагато більше. А ще їх підтримує уряд. Можна сказати, що українська влада, наклавши обмеження, почала ставити нас в рівні умови з російськими конкурентами.

Розумієте, люди думають на рівні: мені нема, чого приховувати в інтернеті або, навпаки, шпигунів цікавлять мої інтимності. Але фото, які користувач пересилає дружині, нікого не цікавить. Відбувається інше: усе добре, усе чудово, роками нічого небезпечного, а потім – раз – і Опоблок раптово виграє вибори.

Є маса доступних програм, ви можете подивитися, як за 200-ми лайками складається віртуальний портрет споживача, аналізуються його переваги, емоційний стан, мотивація і так далі, і стає ясно, як з ним працювати. Це ще одна сторона. І таких сторін – багато.

Головна думка, яку я хотів би ствердити: наші люди не вміють мислити, як їх противники. Ті мислять і працюють так, щоб жоден дзвінок не задзвенів, щоб було повне враження відкритості ринку, свободи, правової держави, ставка робиться саме на це, на створення повної психологічної впевненості у відсутності загрози. Головна умова: люди не повинні відчувати, коли їх вже заганяють на прапорці. І ось тепер майже половина України, 13 мільйонів людей, борються за своє право бути порізаними на ковбасу. Ось як працює ця стратегія.

– Що буде після заборони російських соцмереж?

– Обмеження доступу до російських програмних продуктів – початок системи заходів з нашого боку. Вона узгоджена із Заходом, 101%. Справа в тому, що в програмних документах НАТО, Китаю і Росії кіберпростір визнано однією із зон бойових дій, поряд з повітрям, землею і водою.

У цьому році вже було кілька атак на українські обленерго з боку російських хакерів. Вони виводили їх з ладу на добу і більше. НАТО проспонсорувало створення в системі ЗСУ трьох центрів кібервійни, це показує значення, яке вони надають цій темі. Російські хакери зламали пошту одного з кандидатів в президенти США Гілларі Клінтон, намагалися втрутитися в компанію Макрона, зараз поширюють віруси і так далі.

Ще один аспект. Існує вид розвідки, яка добуває інформацію з відкритих джерел. Дуже схоже на роботу журналістів, тільки більш якісну і системну. Приміром, група InformNapalm або Bellingcat. Російські офіцери рівня генералів і полковників заїжджають на Донбас, їх скритність забезпечується цілою системою заходів, які приховують їх персональні дані. І наші волонтери, все одно, пробиваються і добувають інформацію крізь усі ці перешкоди, які ставлять російські спецслужби, крізь всю цю систему прикриття. Це дуже важка праця, що дозволяє добувати дуже багато інформації. А тепер уявіть, як працює ФСБ проти нас, коли ми добровільно реєструємося і наповнюємо даними російські ресурси. У нашого InformNapalm можливості в мільйон разів менші, ніж у росіян. І, тим не менш, вони домагаються результатів. Уявіть, яку інформацію, якого рівня можливості мають росіяни проти нас.

Коли українська верхівка ухвалює рішення: захищати країну або особисті політичні інтереси, політичні інтереси, як правило, переважають. Але ці сфери можуть перетинатися. У цьому випадку вони перетнулися, і ми це всіляко вітаємо, тому що спроба української влади відпрацювати електоральне поле дозволяє робити правильні дії вже на рівні національної безпеки в цілому.

– Але можливості Росії впливати все ж залишаються?

– Звичайно, вони велетенські. У них імперське мислення, вони мислять великими періодами, більшими масштабами. І ми починаємо, слава Богу, цю боротьбу на державному рівні щодо поступового відсікання щупальців кремлівського спрута. Це довга боротьба: 10-15 років. І є моменти, у яких наша держава поки що не дотягує.

– У чому конкретно?

– Справа в тому, що з обмеженням доступу до деяких ресурсів в інтернеті люди дійсно обмежуються в правах. Держава повинна була сформувати и пред’явити правову позицію, наприклад, сказати, що, безумовно, у вас є право на інформацію. А ще у вас є право на життя. Так от: ми знаходимося в ситуації, коли ми відповідаємо за юрисдикцію на цій території, і ми обмежуємо на три роки ваше право на інформацію певним чином для того, щоб забезпечити вам ваше право на життя.

У ситуації, коли у сучасному світі всі воюють проти всіх, якісь права все одно будуть порушуватися. Україна підлягає військовій агресії, ми втратили 7% нашої території, і більше 15 тис. громадян лежать вже убитими. Що ще потрібно? Слава Богу, ми почали відповідати, тому що з нами практично безкарно працювали 25 років. Нашу відповідь на цей вплив потрібно всіляко вітати. Інша справа, що суспільство і ЗМІ повинні давати зворотний зв’язок державі і коригувати її поведінку.

Я багато разів стикався, коли навіть добровольці, військові не розуміють, як це працює. Здавалося б, вони повинні мати підвищене почуття небезпеки на такі речі, але з нашого боку відбуваються парадоксальні речі. Українське суспільство багато разів доводило державі, і своїй, і чужим, що ми здатні самоорганізуватися, перемогти на Майдані, виграти перший, найбільш важкий рік війни. А тут виходить, що суспільство, навпаки, радикально недооцінює ризики, яким воно піддається. І ось, з одного боку, ми видаємо зразки подвигів і величі духу, а з іншого – недооцінку конкретної і масштабної загрози.

Ситуація, коли суспільство не розуміє базові ризики і загрози, вкрай небезпечна. І саме над цим наші противники працюють, щоб суспільство втратило здатність розрізняти речі. Як це робиться? Ми бачимо прямо зараз – заміщенням. Тема безпеки активно заміщується темою “свободи”. Розкручується відповідна дискусія, організовується зміщення смислів.

 

– І як це розкручується?

– Перевірочне питання: чому наша влада оголосила про своє рішення так раптово? Чому не було широкої суспільної дискусії? Є одна претензія з боку правозахисників або людей з правозахисним мисленням, що потрібно було влаштовувати широку суспільну дискусію, консультації і так далі. А тепер уявіть, що росіяни, що мають 13 мільйонів користувачів у своїх мережах, починають протидіяти цьому рішенню. Хто б виграв ці слухання і цю кампанію в інтернеті?

– А ось нещодавня заява Ксенії Собчак може бути схожа на те, що ви говорите? І що вже руками лібералів намагаються теж сказати, що це погано?

– Зараз я поясню, як організовується інформаційно-психологічна боротьба. Цитую першу сторінку американського посібника з інформаційно-психологічної боротьби:

Основне завдання інформаційно-психологічної операції – захопити порядок денний”. Після цього ви можете розслабитися. У нас є системна проблемаукраїнські ЗМІ здебільшого вторинні, вони беруть або західні інформприводи, або російські, а самі практично нічого не генерують, тільки реагують. А це і є найголовніша річ – захопити порядок денний. Багато людей, багато лідерів думок, такі, як Собчак, керуються саме через порядок денний. Собчак не дзвонить директор ФСБ або районний опер ФСБ, їй дзвонить її краща подруга і каже: “Ксюша, ти пропустила такий важливий момент. Ти публічна персона, ти повинна висловити свою думку. Ось в Україні щось там заборонили, а ми ж ліберали”. Є гурток лібералів, який м’яко спрямовується. Мало кого змушують: “Чувак, а-ну, швидко написав пост в інтернеті про свободу слова”. Ні, це управляється куди більш тонко.

 

– Створюється певний психологічний фон?

– Просто ставиться порядок денний, а оскільки він заданий не вчора, він заданий 20 років тому, то вже виросло кілька поколінь журналістів і лідерів думок, які так мислять і думають. Вони щиро вважають, що така їхня власна система цінностей, вони захищають їх, захищають свою позицію з цього питання. А ця позиція сформована заздалегідь, дуже обережно і виважено сформована в рамках стратегічного масштабу загальнодержавної інформаційної політики.

У Росії є маса людей-лібералів, які дуже сильно лають путінський режим, іноді навіть страшно стає.

– Перебуваючи в Росії.

Так, перебуваючи в Росії, і з ними нічого не стається. Роками. Я переглядаю іноді деяких з них. І ось яка цікава штука виходить. Ліберали лають, лають кляту російську владу, а потім – бац – якийсь цікавий привід, як, наприклад, коли американці розбомбили сирійську базу – і ось чомусь ці лідери думок, що спеціалізувалися на військово-політичних питаннях в Росії, промовчали, не сказали нічого. Третій раз не сказали, четвертий раз не сказали. Найважливіший резонансний привід – а вони мовчать. Очевидно, команди не було.

Потрібно зрозуміти наступне: у світі немає процесів, які йдуть самопливом. Усі соціальні процеси у світі кимось згенеровані, кимось кудись спрямовуються і моделюються. І подібними речами займається будь-яка нормальна людина. Ось, уявіть, що ви – моя дружина. Ви приходите до мене й говорите: “Слухай, любий, у нас сусід зробив дірку в стіні і підглядає за нами у спальні”. Мої варіанти відповіді: “Я зараз піду розберуся”. Або – другий варіант: “Знаєш, люба, ми не можемо обмежувати людину в альтернативній інформації”.

Тепер уявіть, що ви – директор ЦРУ, а я ваш зам. Я до вас приходжу і кажу: “Ви знаєте, утворилася дірка в інтернеті, невідомі хакери придумали систему Tor (система, що дозволяє встановлювати анонімне з’єднання в мережі, захищене від прослуховування, – “Апостроф”), і ми втратили контроль за 5-відсотковим фрагментом інтернету”. Що ви мені відповісте? Буде поставлено завдання: негайно розібратися, ніхто “дірку в спальні” терпіти не буде. Поїдуть, знайдуть цих хакерів, поговорять з ними, все пояснять, і ті будуть працювати так, як попросять. Рівно так це і працює.

Звичайно, буває, що люди створюють щось неконтрольоване, і якийсь час, наприклад, рік це працює безкарно. Поки не підібрали ключі, не підійшли до них і грамотно не домовилися. А особливо спецслужби люблять публіку, яка починає ставити додаткове шпигунське обладнання у відповідь на заборони. Якщо людина шифрується, значить, є що шифрувати. Двохсоттисячне місто, звичайним комп’ютером з продуктивністю, яка не тягне гру “Танки”, обраховується приблизно за 3 хвилини, повністю створюється карта користувача з віртуальними уподобаннями і з емоційним забарвленням, з динамікою, з усім іншим.

Я недавно спостерігав роботу відкритої комерційної програми, яка за 58 секунд прорахувала популярність бренду в двохсоттисячному місті. Військові системи набагато продуктивніші. Видно, хто, коли і що говорить, лідери думок, мережа, яка від них відходить, ті, хто їх підтримує, лайки, емоційні преференції, час реакції на меседжі і так далі. Це все давно відстежується.

І потрібно бути дуже наївною людиною, щоб думати, що якщо ви самі, відправляючи дитину в дитячий садок, контролюєте її по телефону, дивитеся, що вона їсть, з ким вона спілкується і розпитуєте вчителів, як вона поводиться, і навіть підглядаєте за нею негласно, а от дяді, які переймаються безпекою держави або великих транснаціональних корпорацій, цього не роблять. Наші громадяни мислять так: я за своєю дитиною стежу, щоб вона не попалася на якогось “Синього кита” у тому ж “ВКонтакте”, а держава не повинна за мною слідкувати. Де логіка?

– Спірний момент. Відчувати себе під тотальним контролем теж якось не хочеться.

– Ви – військовий, а я мирний громадянин. І я десь в зоні АТО іду прямо на табличку, поставлену вами, на якій написано “Обережно, міни”. Як ви повинні реагувати? Що ви будете робити?

– Заборонити йти.

– Ви будете зупиняти, правильно? Тому що ви давали присягу захищати мене, навіть від мене самого. Після вбивства Кеннеді до Американської конституції була внесена нова поправка. Кеннеді дуже не любив систему особистої охорони. Він говорив: “Ви, придурки, граєтеся в шпигуноманію, я взагалі хочу їздити до коханки спокійно”. Після його вбивства було проаналізовано його поведінку, і було внесено поправку: якщо американський президент перешкоджає роботі охорони або не сприяє – це підстава для його імпічменту. Президент зазнає такого впливу в дуже вільній країні Америці, а громадяни не повинні зазнавати? Починаючи з 1945 року, ситуація в світі радикально нова: інформаційне забезпечення починає перевершувати за силою впливу реальні бойові дії.

Громадяни України дуже критикують президента за те, що він погано поводиться і не думає про безпеку держави, що він дозволяє собі мати Липецьку фабрику. А виявилося, що у кожного є своя маленька “Липецька фабрика” – у “ВКонтакте”, з якою шкода прощатися. Як каже один мій знайомий: “У мене турагентство, я 9 тис. людей підписав на себе за 3 роки безперервної роботи, це була важка праця. А тепер я повинен з цим прощатися”. Але, до речі, він знайшов у собі сили і попрощався, до його честі. У мене є знайомий, який від 700-тисячної групи в “ВКонтакте” відмовився добровільно, закликав усіх переходити до себе в Facebook і закрив великий паблік.

– Ви вже назвали можливі ресурси і технології, за допомогою яких можна обійти цю заборону. Влада буде реагувати на такі можливості?

– Безумовно, вона буде реагувати. Але спочатку будуть бити не тих, хто обходить, а тих, хто надає послугу з обходження. До цього когось підійдуть і скажуть: “Як же так, ти не виконуєш приписів держави у сфері національної безпеки. Як так вийшло, будемо зачинятися? А на які гроші ти відкривався? О, російський капітал, як цікаво”.

– А це не є елементом “закручування гайок”?

Безумовно, це закручування гайок, і воно буде використано в приватних політичних і бізнес-інтересах. Ми повинні розуміти, що це неминуче. Про це теж треба говорити.

Я ще раз хочу підкреслити, що це частина електоральної кампанії, частина бізнес-кампанії із захоплення активів. Для цього громадські активісти, ЗМІ потрібні, щоб бити на сполох і вказувати на небезпеку зловживання.

Зараз всі явища – складні, комплексні, матрьошкові. Ми не можемо сказати, що це однозначно добре, а це однозначно погано. Ми повинні говорити: “Це добре, це гаразд, це не ОК, це наполовину ОК, а це на чверть ОК, а все інше – не ОК”.

Так ось, ми можемо сказати, що люди у владі змушені захищати Україну хоча б з точки зору своїх бізнесових і політичних інтересів. Якщо сюди зайдуть російські війська, то, напевно, Roshen буде належати комусь іншому, і всі інші активи теж.

Виділення в тексті мої, О.К.

https://www.ar25.org/article/blokuvannya-rosiyskyh-socmerezh-chomu-nasha-vlada-ogolosyla-pro-svoye-rishennya-tak-raptovo

30.05.2017

sp2010_2

Поділитися