Євразійство: Хочете отримати задоволення?


Євразійство:


Хочете отримати
задоволення
?


Станьте
русским!


 


30 порад громадянам України щодо
ведення політичних суперечок у російському Інтернеті.


 


Якщо через якусь
нез’ясовну причину ви вважаєте себе «помаранчевим» ба навіть «свідомим», то рано
чи пізно ви неминуче зайдете на який-небудь російський інтернет-форум і
жахнетеся тому, що там пишуть про Україну. Як порядний «помаранчевий», ви,
зрозуміло, захочете вступити в суперечку, щоб спростувати, заперечити й розкрити
очі.


Якщо ви патріот — краще
одразу відмовтеся від цих намірів. У вас нічого не вийде, проте ви зайвий раз
нагадаєте росіянам про існування такої країни як Україна, про що їм краще забути
взагалі.


Але якщо ви молоді й
гарячі, свято вірите у свій дар переконання й прагнете просвітити заблудлих
росіян, прочитайте для початку ці поради. Вони не навчать вас перемагати, але
допоможуть отримати хоч би мінімальне задоволення від спілкування з політично
стурбованими українофобами.


Російські політичні
форуми бувають різні — від «Щоденного журналу», де окопалися недобиті ліберали,
до абсолютно навіженого «Росбалта». Але оскільки ставлення до України як держави
на них приблизно однакове, то й наші поради є універсальними.


 


ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ
СУПЕРЕЧОК ПРО УКРАЇНУ


 


1. Не лізьте в суперечку, не
вивчивши «матчастину». Від того, що ви оганьбитеся, Україні легше не стане.


2. Не проявляйте явну агресію. У
цій справі ви все одно виявитеся слабкішим за росіян.


3. Пам’ятайте: росіяни люблять
українців. Просто вони не люблять Україну.


4. Пам’ятайте: закореніліші
противники України як держави — українці, які переїхали в Росію. Цей чудовий
феномен ще належить вивчити фахівцям.


5. Майте на увазі: 99% росіян
мають таке саме уявлення про реальні події в Україні, як і ви про те, що
відбувається в Молдові. Навіть ті, хто «постійно їздить до родичів/зі справ
фірми» (насправді — проїжджав потягом у 1997 році. Вночі. Казахстаном. І не сам,
а товариш по службі знайомого).


6. Не посилайтеся без крайньої
потреби на українські джерела, навіть російськомовні. Їм усе одно не повірять.
Бо — див. наступний пункт.


7. Росіяни впевнені в наявності в
Україні могутньої пропагандистської машини. У це важко повірити, але це так. Не
оскаржуйте цей «факт» — в очах росіян він викликає повагу.


8. Не заперечуйте досягнень
Росії, які росіяни вважають реальними (зростання експорту зброї, тріумф групи
«Серебро», розвиток нанотехнологій). Це тупиковий шлях — співрозмовники
вважатимуть, що спілкуються з ідіотом.


9. Апелюйте до «священної пам’яті
предків», «справ батьків», «споконвічних традицій». Це вони люблять.


10. Запам’ятайте адреси
статистичних відомств — www.gks.ru і www.ukrstat.gov.ua. Там ви знайдете
підтвердження будь-яким своїм ідеям, особливо абсурдним.


11. Якщо ви не можете зв’язно
пояснити, навіщо зносяться і ставляться пам’ятники, чому Голодомор визнається
геноцидом, а Мазепа — героєм тощо, відповідайте простодушно: «Це потрібне для
зміцнення Держави!». Вони вас зрозуміють, хоч і засудять.


12. Ніколи не вигукуйте: «А ваш
любимий Янукович (сам дурень/ ворюга/ редиска)!». По-перше, Янукович не їхній, а
наш. По-друге, в Росії Віктор Федорич має славу ганчірки, флюгера, брехла. Як і
всі інші хохли.


13. Будь ласка, запам’ятайте:
трипільці не були предками українців. Ніколи.


14. У головах багатьох росіян
мирно уживаються абсолютно протилежні тези. Наприклад: «Сталін зруйнував Велику
Росію» — «Сталін зробив Росію великою», «Більшість країн ненавидить Росію» —
«Більшість країн любить Росію» тощо. Ви можете отримати задоволення, ловлячи
росіян на протиріччях, хоч вони цього не помітять.


15. Якщо у відповідь на свої
наїзди ви отримали: «Уже краще так, ніж як у вас у Хохляндії!», — вважайте, що
досягли невеликого успіху — співрозмовник визнав, що і в Росії є щось не цілком
ідеальне. І від цього співрозмовнику стало трохи тяжче.


16. Максимум, чого ви зможете
досягнути у форумній суперечці — сповзання співрозмовника на іншу тему або — о
диво! — його тимчасового зникнення. Саме це ви можете вважати своєю перемогою й
розповідати про неї друзям, рідним і нащадкам.


 


 


СТАНДАРТНІ ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ
НАЇЗДИ


 


Примітка: всі доводи, приведені нижче,
загалом відповідають дійсності. Приводячи їх, ви не братимете на душу гріх
безсоромної брехні.


 


Почнемо з простих наїздів:


 


— Ющенко хворий проказою.


Ви не повірите, але безліч
форумних росіян у цьому впевнені. У відповідь найкраще вигукнути: «Як?! Адже
проказа — заразна хвороба! Ющенко б інфікував пів-Києва. І навіть — боже мій! —
Януковича! І Черномирдіна!!! І навіть (тихо-тихо) самого Путіна на саммітах
СНД…


 


— Україна керується Вашингтоном.


У цьому впевнені 99,98% росіян,
навіть тамтешні ліберали. Не сперечайтеся. Не заперечуйте. Вважатимуть тупим
брехуном. Відповідайте просто: «Українці настільки бардачні, що ними навіть не
можна толком управляти. Все перекрутять, все переплутають». Тому вплив Держдепа
плавно стікає в священні води Дніпра.


Тут потрібно пам’ятати —
насправді Росія ніколи не управляла Україною, швидше — навпаки. Тільки не
нагадуйте про це росіянам дуже часто.


 


— «Помаранчеві» в 2005—2006 роках
розвалили економіку.


Пам’ятайте, що до моменту
закінчення роботи «помаранчевого» уряду Єханурова ріст ВВП «місяць-до-місяця»
майже досягав 10% (травень 2006 р. до травня 2005 р. — 108,5%, червень 2006 до
червня 2005 р. — 109,3%).


 


— Тимошенко в 2005 році розвалила
економіку.


Відповідайте скромно, але зі
смаком: «Зростання ВВП прямо залежить від кількості капітальних вкладень в
економіку. Основні «вкладники» — місцеві олігархи, жадібні й масонські. Такі як
— тьху-тьху — Ходорковський і Березовський. Тимошенко їх прищучила (зовсім як
Путін!!!), і вони підібгали хвости (тобто капвкладення). Єдина помилка злодійки
— вона не змогла розправитися з мироїдами так само жорстко, як Великий Путін».


 


Вас повинні зрозуміти.


 


— Економіка України розвалена.


У цьому впевнені близько 95%
росіян. Відповідь: зростання ВВП України в 2007 році — близько 7,2%, Росії —
7,6%. Невже ваш шановний співрозмовник бере на себе гріх припустити, що
економіку Росії від розвалу відділяють 0,4%?!


Не зашкодить згадати й динаміку
цін на нафту, яка абсолютно по-різному впливає на Україну й Росію. Можна,
зрештою, нагадати, що зростання промислового виробництва України стабільно
перевищує російське. Хоч вам, звичайно, не повірять.


 


— Без Росії Україні не вижити.


Навіть не сперечайтесь. Не подіє.
Просто відповідайте: ага — буде ой, як туговато.


У будь-якому випадку, нам такого
щастя — жити зовсім без Росії — на своєму віку не дочекатися.


 


— Стародавність української нації
та української мови — міф!


Якщо ви не філолог і не історик —
не вплутуйтеся, зав’язнете. Якщо філолог або історик — не вплутуйтеся, не
зрозуміють. Найкраще відповісти бадьоро й оптимістично: «Так, ми молода нація —
і в нас все попереду!»


 


— Бандерівці стріляли в спину
нашим!


Сперечатися безглуздо. Дивний
феномен «бандерівці-в-російській-масовій-свідомості» ще чекає на своїх
дослідників, а самих дослідників — маса «открытий чудных»! А поки ці відкриття
ще не відбулися, відповідайте, наприклад, так: так, стріляли. Але то були
війська НКВС, які в складі заградзагонів самі стріляли в «наших». Тобто вони
були поганими парубками.


 


— Бандерівці вбивали місцеве
населення.


М’яко довідайтеся: «А міг би
проіснувати партизанський (по суті) рух понад 10 років без підтримки місцевого
населення?» Самі відповідь не давайте — нехай порозкинуть мізками. У крайньому
випадку, натякніть: «А ось у Чечні, допустимо, якщо б не було підтримки
місцевих, невже священна Російська армія не розправилася б із бандитами за пару
тижнів?!»


На вигук про допомогу світової
закуліси наївно запитуйте: «А як Вашингтон допомагав бандерівцям?» І так далі.


 


— Бандерівці вбивали присланих
вчителів і лікарів.


Сперечатися безглуздо. Краще
смиренно запитати: «Якщо Росія знала, що в Бандерії вбивають присланих нею
«місіонерів», чи не означає це, що вона відверто посилала своїх кращих синів і
дочок на вірну смерть?»


Ця думка така блюзнірська, що
негайно настане сповзання на тему жорстоких комуністів і сумнівного грузина
Сталіна. На що відповідайте просто й суворо: «Ну ось, бандерівці й не любили
жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна».


 


— Бандерівці були жорстокими
нелюдами! Це зафіксували навіть поляки! Є фотографії!


Як фотографію вам, швидше за все,
приведуть ту саму, знамениту. Між іншим, вже встановлено, що вона зроблена в
20-х роках у Польщі, і на ній зображені жертви божевільної матері-циганки.


Щодо польських істориків можна
відповідати нехитро: «Ви що, вірите цим пшекам?! Це ж недослов’яни, католики,
вороги Росії!» Пам’ятайте: звичайний російський політфорумчанин абсолютно не
вірить цим недослов’янам, католикам, ворогам Росії.


 


— «Западенщина» мріє приєднатися
до Польщі.


У це вірить 90% росіян. Натякніть
їм на складні, м’яко кажучи, історичні відносини між західноукраїнцями й
поляками. Зрештою, скажіть, що «западенці» не люблять поляків ще більше, ніж
росіян. Це повинно заспокоїти співрозмовників. Трохи.


 


— Росіяни живуть багатше за
українців!


Подібні наїзди можна сміливо
ігнорувати. Насправді в очах росіян добробут людей — ніщо в порівнянні із
Зовнішньополітичною вагою Держави.


 


— Путін підняв економіку Росії з
попелу і зробив її Великою!


Відповідь: «Через якусь
незрозумілу причину основні макроекономічні показники країн СНД в останні роки
змінюються підозріло однаково. Причому, незалежно від особистості Верховного
вождя, характеру державної влади й політичної обстановки. І (що зовсім уже
обурливо), в деяких зачуханих країнах СНД зростання того ж ВВП вище, ніж у
путінській Росії! А саме, в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані й навіть (цур
нас!) у Грузії! У всіх інших державах його можна порівнювати з російським у
межах двох відсотків! (за даними на січень—жовтень 2007 року).»


 


— (тихо-тихо) Так, можливо, не в
Путіні справа?…


Вам можуть відповісти, що
економіка всіх цих недо-держав зростає разом із російською, оскільки
«присосалась». Запитайте, знову-таки, тихо-тихо: «Як, і грузинська також?! Куди
ж дивиться Влада! Чому досі повністю не відчепили від сяючого локомотива
російської економіки цей гнилий дерев’яний вагончик?» І чекайте на відповідь.
Вона повинна порадувати вас своєю суперечністю.


Якщо ви будете довго й
наполегливо використовувати ці стандартні відповіді, то росіяни остаточно
увірують у потужність нашої Мозкопромивної машини й почнуть поважати Україну
трохи більше.


 


А хіба не цього ви домагаєтеся?


 


11.01.2008        


©  Л. НІКУЛІН


 

Поділитися