Як тебе не любити, Києве мій!


Як
тебе не любити, Києве мій!


 


Тернистий,
н
елегкий
шлях кретинізму – від Андрюші Ющинського до Віктора Ющенка
. І в того і в іншого на голові
було зауважено сліди ритуального стороннього втручання. Зовнішні оператори
переступають через межі іншого в пошуку власної суб’єктності. А що залишить по
собі їхня жертва, чим доточить себе, в черговий раз безтямно проскочивши крізь
власну смерть? Залишиться майстер «разговорной рєчі» Черновецький, він і
пояснить усім значення і потрібність Києва в планах зімбабвійських аборигенів,
які за допомогою місіонерів долучились до христового м’яса ще зовсім недавно.
Цим і пояснюються їхні оргіастичні й ентузіастичні вихляння в київських залах, –
адже цими ритуальними танцями супроводжується досі пожирання тіл з сусіднього
племені на батьківщині духовного навчителя київських екзальтованих
молодичок.


Жертви
понурої репресивної цивілізації московитів намагаються хоч якось екзотично
розцяцькувати і прикрасити квітами християнство. Чому вони не запрошують на свої
дискотечні зібрання Віктора Ющенка, може, хоч це трохи розвіяло б його
безнадійну тугу наочного розщеплення ще ходячого тіла і вже вивільнюваної душі. На щастя, душа
вивільнюється в потрібному напрямку, на Захід, подалі від печерських канонічних
матнярів, резидентури Кремля
.


Головне передчасно не сполохати
гаранта правильного руху необдуманими рішеннями Луганської і Севастопольської
місцевих Рад, що поспішили узаконити регіональний жаргон
на шкоду солов’їній. Лише любов
дарує мир, мир хитрунів, а що може бути дорожчим для сільського пентюха, крім
миру і цвинтарної злагоди? Ввійдемо в Європу, і вже спокійно, без
поліційних шугань, будемо десь на берегах Влтави мити, фарбувати, подавати за
2,5 долара за годину, дійшовши нарешті усвідомлення своєї європейської долі,
намацавши її, так би мовити, речевистий корінь.


Здавалося, що може бути більш
європейського, ніж святий Франциск з Ассізі, що посипав золою свій хліб. Він
вважав її сестрою цноти і бачив свій корінь вже тут, в очищеному духом від плоті тілі, а був зростом аж 1,
5 метра, цей велет з Ассізі. Якщо Бог тобі не дав потрібного для лицарських
розваг Середньовіччя тіла, то чому б не познущатись із нього таким викличним
чином, ставши аскетом і особистістю. Оцього й не тямлять юрби наших ідіотів на
всіх велелюдних розквіт­чаних майданах, що Європа – це насамперед
індивідуалізм і реалізація самого себе будь-якою ціною, ближнього і дальнього, і
скільки треба було пригнічених колоній і використаних націй, – щоб постав
взірцевий ан­глійський парламентаризм тут, зопалу, одним махом, без
стримувань і озирань на справжній стан із цією самою демократією у сусідів.    


Українська парламентська
республіка. Звучить, як колгосп ім. Нестора Махна. Чи не випадково так прихильно
вітають сусіди наш вибір на користь не сильної керівної особистості, а стихії
дрібнодисперсної політичної гризні, де, як і належить, найпримітнішою і найвпливовішою виявляється баба,
базарна спіднична пащекувата розгнузданість, не індивідуалізм; не боротьба
характерів, а боротьба розплетених язиків, хутірських образ і інтриг. Все це
хреново закінчиться, як в Гоголя, і потім довго треба буде збирати і ліпити
черепки спідниці, свитки, матні, вареники, сивуху і інші аксесуари сільського
кретинізму, де є все, крім одного, – європейської
дисципліни.


Сугестивно-емоційний рівень
світосприйняття і світовзавмодії підміняє реальність в Україні. Формується ціла
індустрія самообману, з відповідним інформаційним забезпеченням, каналами, в
який поступово перетворюється й сам інститут президентства. Впадаєш у благісну
радість окультизму і фетишизму, долучений до
іудео-християнської жертовності, розслабленості, жіночої рецептивності до
будь-якої сторонньої сили і зарази, й водночас кролячо-сімейної /а що ще робити
на хуторі?/ плодючості. Вождь-жрець у нас перетворений в жертовне, залежне від
чужої волі, ягня, якщо не сказати, барана. Недарма хитруваті параноїки з
христосекстантським ухилом торжествують і сурмлять у нас свій збір. Спочатку
Турчинов вигулькнув у ролі головного нацбезпека, а тепер ось Черновецький із
екзальтованим кодлом дамочок буде перетворювати Київ у філію зімбабвійського
дурдому…


 


13.05.06                          
      
        
        
                                               Політолог


 

Поділитися