• Home »
  • Архів »
  • Присвячується десятій річниці штурму с. Шрома

Присвячується десятій річниці штурму с. Шрома

Присвячується десятій річниці штурму с. Шрома


19 липня 1993 року силами українського добровольчого підрозділу УНСО, штурмом
було взято селище Шрома. Це абхазське містечко мало величезне стратегічне
значення в обороні Сухумі. Окупаційний гарнізон складався з т. Зв. Російських
козачків, кількістю до 600 чоловік.


Грузинські регулярні частини кілька разів безуспішно атакували сильно
укріплені російські позиції, понесли значні втрати і змушені були відійти.
Український гірськострілецький підрозділ і до цього вважався одним з
найбоєздатніших у грузинській армії, тому цю операцію доручили нам. Щоб не
повторювати помилки наших попередників і не лізти до перемоги по горах своїх
трупів, ми ретельно, провівши розвідку, знайшли обхідну дорогу. Вона виводила в
тил селища. З цього боку містечко ретельно не охоронялося, бо для того, щоб
добратись до нього, треба було б спуститись зі скелі висотою приблизно, 200
метрів, причому на очах у ворога. Діяти довелось уногчі. Уявіть всю складність
операції, в повній темряві опустити на мотузках кулемети, боєприпаси та людей,
більшість з яких не мали спеціальної альпіністської підготовки. Якщо б нас
виявили, піднятись нагору живими не було жодного шансу. На щастя, все пройшло
спокійно. Хлопці сиділи тихо, як миші, навіть, коли один стрілець втратив
рівновагу і повис на 100-метровій висоті вниз головою, то так і висів собі, вниз
головою, хвилин десять, поки його не зняли. Кожен розумів, назад дороги нема, ми
повинні перемогти або померти.


Ми опинились за тридцять – сорок метрів від російських становищ. В горах
світає миттєво. Як тільки сонце вийшло з-за гори, пролунала команда – ”гранатами
вогонь”. 46 гранат Ф-1 майже одночасно розірвались на російських позиціях.
Атака! Залунало ніколи не чуте в цих горах, і, на жаль, призабуте в Україні –
СЛАВА!! До початку штурму я не мав відомостей про кількість гарнізону і тепер з
жахом зрозумів, ми сунулись в осине гніздо, де противник перевищує нас більше
ніж в десять разів. Вихід був один, вперед, вперед, щоб не дати оговтатись,
оцінити ситуацію і зрозуміти, скільки нас є насправді. І це нам вдалось,
противник залишив Шрому і в паніці відступав по дорозі до Нового Афону. Це був
момент, коли можна було виграти війну. Якщо б ми отримали підкріплення від
грузинів, хоча б півтори-дві сотні багнетів, то на плечах втікаючих в паніці
”козачків” вдерлись би в Н.Афон і перерізали єдину дорогу, по якій йшло
постачання головного фронту сепаратистів. На жаль, з невідомих мені причин цього
не сталося, замість підкріплень ми отримували тільки накази, триматись,
триматись і ще раз триматись. Почались важкі дні. Вже на другий день росіяни
оговтались, замінили переляканих на смерть ”козачків” батальоном регулярних
військ, здається їх перекинули десь з під Іркутська, та почали планомірно
вибивати нас з містечка. Перед кожною атакою, з машини гучномовця нам кричали –
”хохли, в плєн нє здавайтєсь, ми із вас жівих шкуру драть будєм”. Ми вірили
”старшим братам” і не здавались. Бої тривали три дні, росіяни найдужче дошкуляли
нам мінометами, яких ми не мали жодного, але піхота воювала мляво. Більшість
кацапчуків, навіть немогли б на мапі показати, де ж ця Абхазія. Наші стрільці
розуміли, воюючи в Грузії, ми захищаємо Україну. Сьогодні Сухумі, завтра
Тбілісі, післязавтра Київ. На третій день боїв прийшов наказ залишити місто.
Виходили в повному порядку, забравши з собою вбитих і пораненних, місто горіло.
До речі, в перекладі з грузинського шрома – труд. Я подумав, добре, що це не
Фастів або Коломия.


Від Сяну по Кавказ! Наші діди почали з Сяну – програли, ми починаємо з
Кавказу, може нам пощастить?


За три дні боїв ми втратили двох чоловік вбитими та вісім тяжко пораненими,
один з загиблих, за бажанням його батька, був похованний у Сухумі в парку
”Курченко”. Після падіння Сухумі росіяни викопали труну з тілом, викинули в
море, а коли її почало прибивати назад до берега, розстріляли її з гранатомета
РПГ-7. За даними грузинської військової розвідки за триденний період боїв під
Шромою росіяни та їх найманці втратили тільки вбитими 58 чоловік, був спалений
російський танк, до речі, перший на Кавказі.



В.Бобрович


 

http://unaunso.org


http://una-unso.info


http://vinnica.una-unso.info


http://kharkov.una-unso.info


 

Поділитися