Посередник (Частина 4)


Посередник


(частина четверта)


Відставці держсекретаря України


присвячується



 


Віктор Феліксович Вексельберг – блискучий спекулятивний
гравець, здатний зламати навіть найбільш революційну державу.


Здавна існує набір правил, які умовно можна назвати “принципами
Вексельберга”, що дозволяють швидко і безболісно формувати монополію там, де
раніше мала місце конкуренція.


Правило 1: впровадження. Створюється юридична
площадка (ЗАТ “ТАКО”), прикуповується формальний галузевий актив для гри
(родовище).


Правило 2: ангажування чиновників. Напрацювання потрібних
адміністративних “зв`язків” ведеться роками. Для чого в урядовому апараті
виявляються куратори, позиції яких не залежать від зміни складу міністрів.


Правило 3: пошук і ангажування сильного лобіста. У нашому
випадку таким лобістом негласно виступав Олександр Олексійович Зінченко.


Правило 4: моніторинг усіх потужних команд в оточенні
Президента і вбудовування до однієї з них.
Вексельберг вмонтувався до
команди Тимошенко. Але Юлія Володимирівна явно переграла Віктора Феліксовича та
запропонувала свої умови створення холдингу.


Правило 5: гра на довірі. Вексельберг особисто розповідає
про те, які великі інвестиції він залучить у титанову галузь.


Правило 6: спекулятивний PR. Інформаційна стратегія повинна
бути агресивною та по можливості образливою. Необхідно переконати
громадську думку в тому, що ніхто, крім “Ренови”, не зможе підступитися до
організації холдингу.


Гра, розіграна Віктором Феліксовичем, майже принесла потрібні
дивіденди. Але Олександр Олексійович Зінченко не мав необхідних лобістських
можливостей.


Залишається відповістити на головне запитання: навіщо все це
потрібно Вексельбергу?


Можливо, для того, аби сісти за стіл переговорів із
західними титановими гігантами (поряд із нафтовими) і одержати ще одну
„очистку”. Суть: ви маєте справу з чистим російським олігархом, з яким
можна працювати в будь-яких проектах.


Можливо, це всього лише банальна спекулятивна скупка
власності (подешевше) з метою наступного перепродажу (по дорожче).


Можливо, створення титанового холдингу є опосередкованою
спробою монополізації росіянами ще однієї української сировинної галузі і тим
самим приростом негласного впливу Кремля на Україну.


Варіантів багато. Всі вони так чи інакше грають на користь
Вексельберга.


А от відносно мотивацій Зінченка… Певно, вона (мотивація) тут
дуже і дуже банальна. Втім, кожний вправі самостійно вирішувати, із чим
пов`язана запопадливість Зінченка в непрофільному для нього напрямку
(лобіюванні створення титанового холдингу).



04.09.05


№27 (359) – 07/2005 “GAZETA.UA” В. ВОЛАНІН


P.S. Ми вийшли на вирішення першої великої проблеми
Олександр Зінченка (див. „Посередник”, частина І). Розглянемо ризики, що
виникають у нього (і у нас) послуговуючись аналітикою деяких російських
спеціальних служб.


(далі буде)


 


 

Поділитися