Мельниченко “здає” Мороза та Марчука


Мельниченко “здає” Мороза та
Марчука


 


www.ПРАВДА.com.ua, 15.03.2006, 19:16


 


Факт взаємовигідної
співпраці Миколи Мельниченка з окремими політиками під час здійснення ним своїх
записів не є новиною. Щоправда, беззаперечних доказів цьому поки не знаходилось.
Але нарешті з`явились відповідні зізнання із вуст самого майора Мельниченка.


Днями “Українська Правда”
отримала аудіозапис розповіді Миколи, де він викладає історію прослуховування
кабінету Кучми. Детально. З багатьма досі прихованими
нюансами…


Несанкціоноване оприлюднення
власних одкровень безумовно викличе роздратування у майора. Адже вони суперечать
його публічним заявам, де він стверджує, що нікому не передавав свої записи до
зникнення Георгія Гонгадзе.


Тепер йому доведеться
спростовувати аудіозапис власних слів…


П`ять з половиною років Євген
Марчук та Олександр Мороз категорично заперечували своє відношення до
виробництва записів Мельниченка.


Євген Марчук божився, що в очі не
бачив майора та рішуче відкидав “провокаційні версії” про свою причетність до
касетного скандалу.


Олександр Мороз запевняв, що
вперше познайомився з Мельниченком і почув його записи лише після зникнення
Георгія Гонгадзе. Спроби поставити його слова під сумнів негайно оголошувались
підступними намаганнями “відбілити Кучму”.


Незважаючи на заяви про
необхідність розкриття вбивства журналіста, обидва політики увесь цей час
ухилялись від спілкування із слідчими Генпрокуратури.


Наразі можна стверджувати, що
Марчуку та Морозу є, що приховувати від слідства.


Сьогодні ми вважаємо доведеним
той факт, що Євген Марчук у 1999 році постійно контактував із Мельниченком та
заохочував його (в тому числі матеріально) до здійснення записів у кабінеті
Кучми.


Є також усі підстави вважати, що
Олександр Мороз співпрацював з Мельниченком задовго до зникнення Георгія
Гонгадзе – з початку 2000 року. Регулярно знайомлячись із розмовами Кучми, лідер
соціалістів, попри їх задекларовану злочинність, чомусь не заявляв про це вголос
тоді.


Напевне існує якась
логіка (а може – іронія долі?) у тому, що людина, яка таємно записувала чужі
розмови, врешті-решт сама опинилась у ролі жертви цифрового диктофону. З
невеликою відмінністю – розповідь Мельниченка була колись задокументована за
його власним бажанням. Він сподівався увічнити свою героїчну, як йому ще досі
здається, епопею для нащадків.


Микола планував, що для
нього напишуть книгу, але наразі його розповідь потенційному біографу
(тривалістю близько шести годин) знаходиться в Генпрокуратурі України. Людина,
яка зробила цей запис, нещодавно офіційно дала свої свідчення слідчим у справі
Георгія Гонгадзе.


Нижче подаються окремі
уривки з розповіді Мельниченка, де він говорить про свою співпрацю із Марчуком
та Морозом. Ви можете почути голос Миколи, скачавши файли в форматі
MP3.


 


Фрагмент 1. Мельниченко вийшов на
Марчука тому, що той “своїх людей не здає”


 


Марчук
це та людина, яка після Лазаренка представляла найбільшу небезпеку для Кучми. І
я почав шукати виходи на Марчука. Мені Марчук був набагато ближчий по духу, так
як він все-таки із спецслужби. Я думав, як у нас інформація була, що Марчук
своїх людей не здає.


Ми
виходили… Я виходив на Марчука досить довго, більше місяця десь, а може більше
двох місяців. На сьогоднішній день люди, які мені допомагали, у небезпеці. Я
прізвищ не хочу називати, через яких людей я вийшов на Марчука…


Коментар:
За нашою версією, Мельниченко познайомився з Марчуком завдяки своєму приятелю
Володимиру Савченку, батько якого товаришував з соціалістом Іваном Боким, а той,
у свою чергу, підтримував контакти з Марчуком.


 


Фрагмент
2. Весною 1999 року Марчук сказав Мельниченку: потрібно зло зупиняти, давай
записуй далі


 


Наша
зустріч з Марчуком відбулась на початку весни 99 року. Одного дня на
Севастопольській площі в Києві під`їхала стара іномарка. Я йшов, Марчук
зупинився, він сидів на задньому сидінні справа. Машина зупинилась, тому що я
описав, хто я, і як, і мене мусили забрати.


Нас
завезли, водій вийшов і ми на задньому сидінні з Марчуком переговорили. Ми
розмовляли на протязі 17 хвилин. Я йому розповів, представився, що я капітан
такий-то і дав йому прослухати деякі записи. Спитав у нього поради – що робити,
що будемо робити і як робити? Він каже: потрібно зло зупиняти і давай записуй
далі. Записуй, і ми найдемо шлях як це зло зупинити. Добре.


Тоді
ми призначили наступну зустріч. Він мені намалював місце, де ми маємо
зустрітися. Він намалював це на зворотній стороні Конституції України. До речі,
його малюнок до цього часу в мене є.


Коментар:
Мельниченко про всяк випадок таємно записав свою розмову з Марчуком. Цікаво,
навіщо?


 


Фрагмент
3. Мельниченко взяв від Марчука “на підтримку” тисячу марок


 


Ну як
гроші… Ми з ним не домовлялися про гроші з Марчуком…


Про
те, що він мусить щось платити, чи не платити, тут не було. Це не був торг. Це
не був торг, що він купує записи – про це ніхто не розмовляв. Но на деяку
підтримку він тоді дав тисячу марок. Тисячу марок одною купюрою.


Це не
єсть вербовка, це не єсть купівля інформації… Він спитав – як з грошима? Я
сказав – дуже тяжко з грошима. Ну, це просто…


Коментар:
Мельниченко далі пояснив Марчуку, що батарейки для його диктофона на один день
коштують десять, а касета – сто доларів.


 


Фрагмент
4. Познайомившись з Марчуком, Мельниченко почав більш активно записувати Кучму


 


Я з
Марчуком зустрічався – я не можу сказати скільки разів – десь близько десяти
разів я зустрічався з ним. Ми обмінялися інформацією, яким чином можна нас один
одного знайти. Це були і пейджери, і умовні знаки, і мобільні телефони.


Він
мені дав свій таємний мобільний телефон, який мав тільки для спілкування зі
мною. Це все було.. І на початку весни 1999 року ми….


Ну, я
більш активно почав працювати і записувати Кучму. Мали впевненість, що Кучма як
президент відбуває вже останні свої місяці, ну максимум – це жовтень-листопад
99-го року.


Коментар:
Домовившись про співпрацю з Марчуком, Микола сподівався, що той переможе на
президентських виборах восени 1999 року.


 


Фрагмент
5. Мельниченко ночами їздив у джипі Марчука


 


Ми
міняли місця нашої зустрічі кожен раз. Ми обговорювали. Наприклад, сьогодні ми
зустрілися на Севастопольській Площі, завтра – біля театру Лесі Українки…


Зустрічалися
дуже цікаво. Був на той час водій у Марчука, Толя, по-моєму. Я чекав в тому
місці, в якому ми домовилися. В той день приїхав джип Марчука, але Марчука
самого не було.


Двері
відкрилися, я побачив цю людину. Я сів, і ми поїхали відриватися від хвоста. Ми
назначали зустрічі дуже пізно, там десь чи о дванадцятій годині, час, чи в
другій годині ночі – коли було видно, що машин немає і хвоста немає.


Коментар:
Протягом 1999 року Мельниченко регулярно зустрічався із Марчуком та передавав
йому зроблені записи. У своїй розповіді Микола вказує конкретні обставини та
свідків цих зустрічей.


 


Фрагмент
6. Мельниченко – Марчуку: Що ж ти, падла, робиш!?


 


Кучма
зразу же набрав Деркача і дав йому команду терміново провести перевірку… І кажу,
мені удалось це зробити.


Я
потім Марчука визвав і говорю: що ж ти, говорю, падла, робиш!? То єсть, він
чисто підставив. Просто – взяв і підставив! То єсть, для нього, я так зрозумів,
у такому випадку людське життя нічого не варте. Як так можна було зробити?


Можна
було іншими шляхами, можна було пізніше, можна було ще якимось чином… Ну, як
так? Це для мене було незрозуміло. Він каже – ну так получилося, і тему зам`яли.


Коментар:
Марчук використовував отримані від Мельниченка записи на власний розсуд. Одного
разу у зв`язку із цим виникла загроза викриття Миколи.


СБУ
провело позапланову перевірку кабінету Кучми на підслуховування, але, на щастя,
майору вдалось заховати свій диктофон. Втім, незважаючи на певні тертя та
непорозуміння, Микола продовжував працювати на Марчука.


 


Фрагмент
7. Мельниченко просив у Марчука “систему”, щоб записати Кучму на відео


 


Марчук
мав інформацію досить серйозну, яка б дозволила Кучму зняти як президента уже у
99 році…Під час наших останніх зустрічей із Марчуком я уже йшов ва-банк.


Кажу:
Євгене Кириловичу, давайте я установлю систему відеонагляду на другий день після
першого туру президентських виборів і запишу все на відеотейп і вам передам. Для
цього потрібно, або кажу: або дайте мені цю систему, або нада піти купити цю
систему. Ну, він погодився, щоб я записував.


Ну, я
кажу – це ризик. Я іду на цей ризик. Якщо ми запишемо на відеокасєтє і розмову і
все відео, що відбувалось, і покажемо, що була фальсифікація виборів після
першого туру, бо там будуть доповідати про фальсифікації, то це може скинути
Кучму, і він не буде президентом. Марчук каже: Окей.


Але
потім у нас відбулася зустріч з ним за декілька днів до першого туру, і він
каже: Ні, нічого не потрібно робить. Нічого не потрібно.


Коментар:
У цьому уривку Мельниченко фактично зізнається, що просив у Марчука технічні
засоби для того, щоб записувати Кучму. Можливо, саме із цим пов`язана проблема
відсутності “оригінальних записуючих пристроїв”, які вимагає від Миколи
Генпрокуратура.


 


Фрагмент
8. Після виборів Марчук “кинув” Мельниченка


 


Я
домовлявся декілька разів про зустріч із Марчуком, коли він уже був Секретарем
Ради національної безпеки і оборони. Домовлявся, але… По телефону ми
спілкувалися, уже по сотці.. У нього телефон був 005 – це сотка, державний
зв`язок..


Я
йому телефонував, коли він був Секретарем Ради національної безпеки і оборони…


Ну,
він так… Він находив любі приводи, щоб не зустрічатися. Я думаю, йому просто нічого було сказати,
йому було стидно.
Але в коридорі я мав можливості ще раз з ним, не по
телефону, так. Ми з ним і глазами, і декілька слів у коридор, щоб ніхто не
бачив…Я йому говорив, і ми мусили зустрітися, але він ігнорував і не йшов на
контакти…


Коментар:
Мельниченко стверджує, що втратив особистий контакт із Марчуком у лютому 2000
року після того, як Секретаря РНБО опинився в лікарні внаслідок автомобільної
аварії.


Проте
слабко віриться у те, що Марчук надалі забув про Миколу і його хобі. Не
виключено, що він знайшов можливість отримувати записи Мельниченка від інших
людей.


 


Фрагмент
9. На першій зустрічі Мельниченко повідомив Морозу, що раніше працював на
Марчука


 


Тому
зустріч була назначена, я надів перуку, я надів окуляри, я переодягнувся в
довгий плащ так, щоб не було зрозуміло чоловік це, чи жінка. Стояв, машина
зупинилася, я бистренько сів в машину. Ми поїхали, від`їхали по дорозі на
Кончу-Заспу, де Мороз жив.


За
мостом Патона єсть такий рукав, відгалуження від основної траси
Київ-Конча-Заспа, по який кожен день їздить Кучма. Там ще такий карман, і там
монастир. Так от, ми туди заїхали.


Я
думаю, нам Бог допоміг. Ми вийшли, я з ним поспілкувався. Я сказав, що я офіцер
спецслужби і маю переконливі докази в тому, що Кучма злодій, що я деякий час
співпрацював з Марчуком, і Марчук був повинен цього злодія убрати, але він не
пішов на цей шлях.


Ну,
Мороз каже: добре, але де тут є переконливі докази чи щось
інше?


Коментар:
Розчарувавшись у Марчуку (та втративши від нього фінансування), Мельниченко
вирішив домовитись про співпрацю із Морозом. Очевидно, зустріч Миколи із лідером
Соцпартії відбулась знову ж таки за сприяння Володимира Савченка та Івана Бокия.


 


Фрагмент
10. Мороз з кожним разом прогресував у системі конспірації


 


У нас
була домовленість. Ми вибрали п`ять–сім місць зустрічей. Цифрами – один, два,
три,…сім. Тільки він це знав, і тільки я це знав. Через пейджер я йому скидав
інформацію – говорив час і номер. Таким чином.


Він
також підтверджував чи спростовував – да чи ні. У нас був закодований зв`язок із
ним. До речі, СБУ не змогла ці пейджери вичіслити. То єсть, система була
відпрацьована. До речі, він, Мороз, прогресував з кожним разом у системі
конспірації.


Чим
більше ми з ним зустрічались, тим більше він переконувався, що я не єсть якійсь
провокатор, а нормальна людина. І ті факти, які я роблю, вони підтверджуються.


Коментар:
Судячи із кількості визначених місць зустрічей (сім), Микола з Морозом
спілкувались неодноразово.


 


Фрагмент
11. Мороз отримував інформацію від Мельниченка у травні 2000
року


 


Ну, я
записував, потім зібралась інформація. Я зустрівся і кажу: отака і така є
небезпека. Що реально готується зробити, і які шляхи можуть бути прийняті до
цього.


Я
йому дав інформацію, яка стосувалась Юлі
Тимошенко – що проти неї готують провокацію завдяки Піховшику.
Просив, щоб
Мороз попередив Юлю Тимошенко. Казав, що
готується ряд провокацій проти Миколи Рудьковського, якого Кучма дав вказівку
закрити в тюрму тому, що він балотувався по Житомиру і був конкурентом Бакая.


Це
був травень-червень 2000 року. Ну, уже десь травень місяць. Тоді я зустрівся з
Морозом, дав йому таку і таку інформацію. Він каже – добре. Ну і там інші факти
йому привів…


Коментар:
Мельниченко говорить, що постачав Морозу інформацію, але не стверджує
однозначно, що передавав йому свої записи. Проте швидше за все соціалісти мали
до них доступ через помічників Миколи.


 


***


 


Рівно
рік тому Генпрокурор Піскун власним розпорядженням закрив кримінальну справу №
49-945, порушену у зв`язку з незаконним прослуховуванням кабінету Кучми.
Головним підозрюваним по цій справі проходив майор Микола
Мельниченко.


Скасування
претензій до Мельниченка з боку Генпрокуратури було швидше політичним, ніж
правовим рішенням. Воно виглядало передумовою для його співпраці із слідством у
справі Гонгадзе.


Завдяки
цьому рішенню Микола зміг безперешкодно повернутися на Батьківщину. Саме як важливого свідка у справі Гонгадзе
його зараз охороняє спецпідрозділ СБУ “Альфа”.


Під
час минулого візиту в Україну Мельниченко шість разів відвідував Генпрокуратуру.
Проте на допитах він не продемонстрував особливого бажання допомагати слідству.


Як
нам достеменно відомо, Мельниченко досі не дав жодних свідчень по суті справи
Гонгадзе. Він відмовився говорити про обставини здійснення своїх записів та
прояснити питання щодо існування їх оригіналів.


Спочатку
Мельниченко кивав на Мирославу Гонгадзе, котра нібито “заборонила” йому
відповідати на запитання слідчих. У зв`язку з цим Мирослава офіційно заперечила
слова Миколи і заявила, що згідно із законом він зобов`язаний надати усю
необхідну інформацію слідству.


Повернувшись
днями в Україну, Мельниченко почав шукати прикриття з іншого боку. Зараз він
твердить, що його показами цілком задоволений Андрій Федур – представник Лесі
Гонгадзе.


Про
позицію Мирослави та власне слідства у справі Гонгадзе Микола, чомусь, не
згадує…


Раніше
існування кримінальної справи проти Мельниченка здавалось перешкодою для
розслідування справи Гонгадзе. Тепер, через поведінку Миколи ситуація змінилась
з точністю до навпаки.


Здається,
лише повернення у статус підозрюваного примусить його свідчити Генпрокуратурі,
як того вимагає слідство та потерпіла сторона в особі Мирослави Гонгадзе.


Ми
вважаємо, що у зв`язку із виявленням додаткових обставин здійснення записів
Мельниченка у Генпрокуратури є всі підстави для відновлення кримінальної справи
№ 49-945.


На
наш погляд, фігурантами справи про підслуховування Кучми повинні стати не тільки
безпосередні виконавці – майор Мельниченко і його приятелі Володимир Савченко та
Олександр Євко – але й впливові особи, які заохочували їх та користувались
незаконно здійсненими записами.


Існують
підозри, що крім Марчука та Мороза із записами Мельниченка “своєчасно”
ознайомлювались ще деякі політики.


Фрагмент
1    Фрагмент 2    Фрагмент 3    Фрагмент 4    Фрагмент 5    Фрагмент 6    Фрагмент 7    Фрагмент 8    Фрагмент 9    Фрагмент 10    Фрагмент 11 

Поділитися