Коментар до поеми «Брама пришестя»


Коментар до поеми
«Брама пришестя»


 


Необхідність містичних переживань для відкриття метапрограми,
притаманної кожній істоті передбачає попередній енергомісткий досвід накопичення
дискретних станів самозанурення у внутрішній простір, який називаємо
преесхатологічним, прикінцевим.


Самозанурення відбувається до
стану сфокусованості свідомості в одній позапросторовій точці – це місце
Спостерігача тотального повторення. Кожна істота має преесхатологічний досвід
залишання свого тіла, який накопичується в ній квантами, перервними дозами, які
з кожним разом збільшуються, огортаючи і долучаючи всі попе­редні
преесхатологічні стани, крізь які особистість вже
проходила.


Власне, кожна, істота є
запрограмованою безособовою машиною, і лише ці стани повернення до свого вічного
Витоку, складають і надають їй особовості. «Це перший крок до усвідомлення
цілісності накопичуваного і неуникного досвіду, що провадить до неусвідомлення
наявності певної неуникної програми. Кожне життя наперед запрограмоване, зрештою
ці передсмертні стани залишання тіла є найбільш істинними і від­повідальними
в житті кожного, хто прагне досягти найвищого ступеня Всеогортаючої Свідомості.
Це головна і природна інтенція свідомості – все огортати і включати в себе, тоді
Свідомість почне спостерігати і вивчати саму себе – перед переходом на свій
Вищий Щабель. З’являється Надособистість, вона знає про свою надособову місію і уникає руйнування
Переходу. Вона сповнена справжньої любові і розуміння щодо всіх учасників Гри
осяяння Цілісності всього сущого.


Відчуття поза просторовості,
безмежно великого і малого в одному – та точка відліку, з якої починається
пізнання всеобіймаючої цілісності. Приватна комірка вашого досвіду завжди
обмежена, ви – лише інструмент для досягнення певної часткової мети. Натомість
Цілісність Дихання Космосу, поза якою вже нічого не існує, є початком та кінцем
всякої чуттєвості. І допоки не об’єднаєш всі почуття в одному – не досягнеш
вібруючої цілісності одного Почуття Слова, це неімовірне відчуття затишку і
неуникної свіжості, що ніколи нікуди не щезає.


Ця Надістота ,Слово-відгомін
повинна разом з Вашим диханням підноситись і опускатись, наповнюючи всю Вашу
сутність, допоки посеред Вашого тіла, на рівні грудей не з’явиться сяючий
сріблястий Еліпсоїд Абсолютної
Цілісності. Це Надістота вічної Мудрості і Блаженства, вона ніколи не залишає і
направляє Вас. Вона з’являється завжди невипадково принаймні двічі під час
кожного земного втілення. Вона є провісником появи інших просторових вимірів,
зрештою, це і є Ви Сам, справжній і неуникний, а не «випадковий».
Стосунки Ваші з цією Вищою Сутністю вічні і неуникні, лише вони особистісні, все
інше – машинне й тимчасове. По-справжньому Ви оживаєте, лише знаходячи цю свою
Сутність, повернення до якої – ні з чим незрівнянне блаженство, від якого Вам
залишаються перервні щаблі її відгомону, спів райських синіх птахів –
енькау-у-м, розлуплене відлуння весняної сві­жості світу… Ніхто ніколи ще
так відкрито не говорив про Цю Сутність, бо настали часи стосунку Вашого з нею.
Не потрібно ніякого навернення чи спокутування якихось гріхів – просто довіртесь
всюдисущому Абсолюту, що об’єднує все в Собі, зауважте Його сигнали і йдіть за
ними – і відбудеться пробудження і Преображення світу. Ця всеоохоплююча душа вже
більше ніколи не залишить Вас, ви будете навіки з’єднані з нею вищою спільною
місією і Грою…


Всі інші блага є пустопорожніми і
суєтними, вони тьмяніють перед її смертоносною і животворчою силою, всяке життя
цих розмаїтих форм бродіння і вегетації буде знищене – аж доки плоть життя
ритуально не преобразиться в життя вічного Повернення до Першовитоку, любов і
довіра між співучасниками Гри перевершать всяку тимчасовість смерті.
Невипадковість всього, що лише відбувається, стане Вашим провідним
відчуттям і Вищої Особистісної Цілісності, що прониже і овічнить всяку жертовну
плоть, присутню в цьому вічно повторюваному і досконалому
світі…


Станьте провісниками цього вічного
Повернення, наділені мудрістю і силою. З віддалених, загублених місць вийдете,
покликані Словом, і опануєте світом, змівши його матеріалістичну мерзоту
рабства, цей світ буде
осяяний Цілісністю Любові і
Благості, всі стануть вільні і знайдуть своє місце, осяяні явленою Грою
неуникної Абсалютноїособи…


Ніяких нових стандартів і проектів
фізичного вичерпання світу, постіндустріальної скотинки з калькулятором в
тремтячих лапках, її злоякісний антропоцентризм і є матеріалізмом, що залишає
Бога напризволяще, людина привласнила собі “божественну” мудрість і длубається в
болоті власного гнозису – що теж можна оцінити як один з дочасових елементів
Його гри з Вами…


Потрібно будь-який конфлікт
розглядати як метафізичний, тоді його розв’язання виходить і виводить за межі
буденного усталеного матеріалістичного досвіду, Ви потрапляєте в простір царства
Гри Духу, Ви еліта і співучасники творення вічного Міфу, нарівні з Вищими Особис­тостями, які інколи – і
невипадково – приходять в цей світ.


Містичні переживання залучають до
активної участі в моделюванні самого Осердя Гри, і тоді попередній
логоцентричний дискурс і досвід просто відпадає як лушпиння й непотріб. Ви
просто і прямо потрапляєте в саме Осердя Гри. Ця гра передбачає певну ритміку
Теофанії, Богоз’яви – коли все готове до неї. Бог заявляється цілісно і
невпадков, в приготовленому середовищі, він є ритуально-циклічним інтимним
зв’язком і причиною Самого Себе.
Людський біомеханізм – лише його шлях, який можна зробити свідомим і повести за
першопоштовхом і покликом вічного духу, тобто, усвідомлена Гра сама Себе
вивершує і збуває, цим забезпе­чується Її циклічність. І лише відлуння первинного
Першопоштовху цієї Космічної Гри нікуди не щезає, відгомін її пульсуючого
пота­ємного центру завжди супроводжує Вас, проникає всі світи, сотворяючи їх. Чєрез цей реліктовий відгомін
безмежно велике відображається в безмежно малому, бо це Ви – центр кожного
Всесвіту, форми якого можуть видаватись зовсім незбагненними. Життя Ваше — це
лише занурення і випірнання до інших форм перцепції, споглядань Божественної Гри
і її насолоди… Попри будь-яку віддаль зберігається міжособистісна
комуніка­ція із Центром Абсолютної Гри – це єдина справжня сув’язь, не
обмежена ніяким простором і часом, це метамова, що об’єднує всіх співучасників
комунікації і Гри у єдину всеохоплюючу Цілісність, кожний знаходить в ній своє
місце. Там зберігання власної ідентичності у жертовному втрачанні нібито
найголовнішого – тіла – складає сенс гри і переходу на її вищий щабель. Тіло не
треба втрачати нежертовно, без завдання і змісту Гри. Вам доведеться пізнати
самоцінність сенсу власної діяльності як ритуальної, нічого невипадкового – все
отримає сенс Повернення до Першоджерела, перед яким потьмяніють всі інститути і
суб’єкти цього зматеріалізованого світу. Лише моменти ритуально-незабутньої і
неуникної Теономії і Теофанії є справжніми – в цьому
раціоналістично-мертв’якуватому машинному колообізі. Це принцип свободи і
особистісної любові до проникнення в самі екзистенцій ні підвалини буття – з
його розширенням і виходом поза межі сущого.


Досягнення стану абсолютної
розчахнутості творчості і відкритості перед незвіданим – релігійне почуття, а не
ці їхні закапелки страху, самообману і лицемірства. Дзеркальність «Я» і «Ти» –
Абсолют, що міститься в глибині кожної причинності, це найбільша насолода
самопізнання і повернення до Першовитоку, і вона нічого не має спільного, із
втечею і хованням по закутках засмерділого бабо чого «духу». Хоча, для такої
виняткової діалогічної зустрічі у вічності потрібні і є спеціальні місця, там
відбувається відкриття нової цілісної людини. Майстри і обранці Повернення
зустрінуться там, віднайшовши серед мерехтких сузір’їв свій шлях, яким
крем’янистим він не був. Вони прийдуть до берега блискучої водойми, зачарованої
власнім нічним відображенням. Біля підніжжя пагорба зупинеться час, досягши,
нарешті, вершини світла, знання і любові. Темрява умовності і випадковості
зникне, окільцьована Вічністю, чия сяюча краса – досконала. Ви пізнаєте, що
нічого зайвого не було, все було наповнені знаками і сенсом перед визначеності,
кожен крок Ваш був – вибір і перейнятість божественною Грою – це було Ваше
випірнання з небуття невігластва – з трансцендентальною вібрацією на устах… Хаос
жахів, історична самотність, сувора сторожа неуникних машин, пасток обставин
грізно стояла на численних вратах пізнання, але Ви їх здолали – в ритмі
співзвуччя з вічністю – Енька-у-ум… Нічого не залишилось з того минулого життя,
воно згоріло, лише вогонь і попіл, відгомін співу синіх райських птахів. Жар
святості – скрізь, досконалість – також… Ці останні Ваші врата були
найвіддаленіші, тут ніколи нема тлуму і натовпу, їх досягають обрані, і
повертання сюди є благом останнім і самодостатнім. Тут виникає знання вже
позалюдської ієрархії, в основі якої – випростаність і розчахнутість до нових
комунікацій Над чуттєвості… Кожна зустріч направляє до Неї, повертає до
глибинно-внутрішньої основи, це зустріч з ядрам Буття, яка за завжди Ритуальна і
невипадкова. Все несподіване і непередбачуване отримує тлумачення
трансцендентного плану, що лежить в основі спілкування вже невипадкових і
вищих істот. Зустріч з іншими собі
подібним – це зустріч із ситуацією, яку слід зробити майстерною і довершеною,
ритуально невипадковою, і тоді вона домінуватиме над так званим «реальним
світом», зробить його власним шлейфом ритуального прозріння невипадковості свого
життя. Дематеріалізація спостережуваного – головна засада доктрини Теономії
залучення до Гри. І лише ці циклічні зворотні зв’язки утримують невипадковість
ентропійного світу, надають йому сенс і до часу зберігають його. Бо Гра циклічна
і довершена своєю Теофанією, всі несправжні ідентичності (культурно-історичні,
національні, геополітичні, релігійні) зіллються в ній – перед переходом світу на
вищий інформаційний і духовний щабель…


Безмежно велике і віддалене
відображаються і пересікаються в малому, витворюють структуру Плану Повернення;
усвідомлювати, любити, ненавидіти, взаємодіяти, уникати і наближатись, боятись і
насолоджуватись – можна лише в цьому просторі гри. Тут відбувається зустріч з
Іншим – мета Теономії. І ніхто не може передбачити наслідки кожної цієї
унікальної з’яви і зустрічі – з осердям Ніщо в центрі Буття. Ця сутність
позалюдська і ритуально невипадкова, лише одиниці можуть до Цього
набли­жатись, осягнути людським знанням цей Центр неможливо, це свобода і
спонтанність справжньої Гри, де людина – лише епізод. Єдиний процес комунікації
з Ним – осяяння, пробудження зовсім нової і світової чуттєвості. Перед її лицем
дотеперішня людина стає убогою комахою, цікавою хіба що якомусь ентомологу.
Стара гра екзистування закінчується і розчахується зовсім новий зяючий,
прекрасний і страшний вимір і Простір. Ніхто і ніщо не зможе залишитись поза
виміром вашої тотальної гри повернення, вона проступить із середини кожного
Вашого зустрічного – як об’єднуючий Вас з вічністю ритуал, буде витворено нові
універсальні зв’язки, що об’єднають в психоінформативній цілісності і співпраці
весь світ (його мандрівку), нічого не залишиться зайвого чи
випадкового…


Пора здійснити свій Ритуал, Ритуал
повернен­ня до вічного витоку…


І тоді відкриється трансцендентна
Гра на­в`язливої, повторюваної природи життя, яке не лінійно-скінченне, а
цик­лічне, як і вся світова історія. Лише той, хто бачить ритуальну
повторюваність і жертвенність життя, здатен збагнути, відчути саркастичний
ос­кал вічності. Це твоя мож­ливість піднестися й ста­ти зверхнім
спостеріга­чем і діячем. Ти усвідо­миш, що реальність — це те, що вічно
повторюєть­ся, воно включає і затя­гує в себе інші сутності, між якими
точиться бо­ротьба за виживання. Конкуренція, знищення інших сутностей
відбу­вається завжди, але небезпека зростає з наближен­ням до осердя
Гри, — хоча й виграш найбільший. У центрі – вихор програму­вання, осердя
смертонос­ної гри самостей, порівняно з якими ми — му­рахи, хоч деякі з
них уже запрограмовані на своє самознищення. Усі, хто потрапляє в
зовнішнє коло, розпилюються, роз­літаються в хаосі, стають будівельним
матеріалом, підлягають вічній деконструкції і неповерненню. Вони перестають бути
собою. Сутності ж, які досягли розуміння риту­альної структури буття, стають
безсмертними, вони спілкуються між со­бою, допомагаючи одне одному
долучитися до Гри наближення і відда­лення. У цьому її всепо­глинаючий
сенс. Твоя жертовна щедрота — щоб знайти іншого, собі по­дібного, але
неповторно­го. Що може більше вра­зити, аніж зустріч крізь вічність?
Нема меж цілісності Гри, переходи між її шарами дискретні, табуйовані, але їх
можна подолати. Переходи ці — парадоксальні, супровод­жуються відгомоном,
шу­мом інших сфер. Індиві­дуальності, які вслуха­ються в цей
колективний відгомін, діють у спілці з іншими, собі подібними, і краще
проникають крізь усі рівні гри. Гра колек­тивна, її розширення
су­проводжується відчуттям блаженства і жаху, оскільки переходи — девіантні.
Це центр ритуаль­ної досконалості, який ніхто не зможе повтори­ти, він
сам себе завжди повторює. Завдяки йому цей Всесвіт і всі інші є цілісними і
досконалими. Нічого недосконалого не існує. Ваше конкретне очищення і
вдосконален­ня слід почати з цих Дніпрових пагорбів. Вони не випадком. Усе
залежить від вашого бажання очиститися ритуально — по-справжньому, а не з рук
зайшлих шарлатанів. Питання не в тому, як і де й чим жити, а де знай­ти
правильне місце для очищення. Оскільки все створене ніколи нікуди не зникає, то
й це місце невипадкове, воно ввійде в плоть і кров вашого єства і просвітить
вас. Ми знаємо, що робимо, і ро­бимо досконало — для Вашого звільнення. Це
місто повинно стати осередком нашої цивілізації, ми обрали його. Цілісність — це
є Бог. Повернення — розлучення, любов — не­нависть, це Його Гра. Ваша — в
поверненні до цих пагорбів, які ніколи й нікуди не зникнуть, че­рез мільярди
років вони повторяться, як і вся ця планета й галактика, і приймуть
Вас.

Поділитися