Іслам і східне християнство


Іслам і східне
християнство


 


Іслам
і християнство походять із одного монотеїстичного джерела, це велике і
невипадкове напружене розщеплення світових релігій і культур повинно дійти до
свого, керованого зовні, енергетичного зіткнення і вичерпання. І Росія тут
ніякий не союзник, вона – матеріал гри.
Вона, безнадійно відстає і
вироджується. Замість Бога релігійних одкровень постав його антионтологічний
замінник, механічний Голем постіндустріальної цивілізації, бог екстравертний,
експансивний і деструктивний, що винищує в об’єкті його суб’єктність. Ескапізм,
втеча від імперії
в якусь іншу культурну
міфологему для Росії вже неможлива, вона рокована пройти свій шлях
деконструкції до кінця, втеча всередину для неї закінчиться сміховинним і
водночас зловісним результатом – відкри­ттям певної захисної, запобіжної
властивості розщеплюваної матерії, що загрожує знищити свого надміру
самовпевненого маніпулятора. Енергетична незбалансованість, енергетичнодавальний
паразитизм рештків квазіімперії теж виразно символізує занепад, колапс, в який
потрапила Росія, після того, як з неї, не без допомоги трансцендентального
Чорнобиля
, вже навіки вилучено живильну Україну. Це закономірний
процес ви­черпання й ентропії і, зрештою, знищення декорацій саме цієї драми
зовсім не означає цілковитої втрати інтересу майбутніх поколінь до драматургії історії, що, як звикле,
в кінці кожної трагедії передбачає певний
катарсис…


Кволий
авторитарний  режим не здатен
стримати деструкцію, що наростає, бог релігійних одкровень і провіденціалізму
благополучно відійшов із Росії…, піднесення економічних законів до
божественних основ буття теж не стало верховним принципом життя, і тепер на
засмічених руїнах прогорілої державно-капіталістичної формації все готове, щоб
перейнятись перед знахабнілим лицем процвітаючої буржуазно-ліберального світу
почуттям власної фатальної неуспішності, жертовності і пограбованості. Колись
вони почнуть замість таджицьких школярок вирізати когось більш жирного. І якщо
соціально-ідеологічне преображення за допомогою отупілої і згнилої РПЦ не
вдасться /а воно не вдасться/ – тим гірше для отої зажирілої меншості, що підмінює
буття нації своїм смакуванням власної убогої кабанячої примітивності, і тому
варварську деструктивну стихію треба постійно тонізувати ззовні і направляє в
потрібному руслі, на протинародну чужу владу, доки вона в останньому нищівному
ривкові не освіжить власною жертовною кров’ю цю велетенську територію для інших
вже гравців і народів. Розбурхувати
і
каналізувати деконструкцію Росії
ось
завдання таласократичних світових
гравців, і українці тут прислужаться, не без користі для себе, чи не
найкраще. І саме для інспірації внутрішнього провокативного зімкнення між
державою і так званим «російським народом» потрібно проникати в структури цієї
конаючої постімперії, насамперед у вихлюпи і флуктуації російського
квазінаціоналізму, як це робить, наприклад, наш Савченко-Лімонов. Сам дух цього
згібридизованого й удержавленого народу, кризовий стан усіх соціальних та й
економічних структур, безоглядна демагогія, соціальний паразитизм,
безвідповідальність, злидні та взаємна ворожнеча, чорносотенні хоругви
Православної Церкви
вичерпають остаточно всі можливості власного усуспільненого плебсу, так і
можливості облудної системи соціального паразитизму, що її намагаються зліпити
кремлівські гебісти на вторговані за нафту гроші. Що-що, а руйнувати попередні
віджилі священно-органічно-традиційні засади, структури й історичний спадок
занепалих країн західний лібералізм уміє. Однак на голому безоглядному
прагматизмі велетенську
, з грандіозними ресурсами територію РФ не
втримати. Знаменитий західний індивідуалізм переможе інстинктивну «общинність» і
змусить кожного змагатись за своє приватне щастя, оглядатись на інших як на
конкурентів і нахлібників. Росія опиниться поза історією, як допоміжний,
вторинний фактор постачання світових економік енергоресурсами. Вона сама
відмовиться від обтяжливої, застарілої
, і тому
небезпечної для самих власників
, ядерної
зброї. Вона просто заважатиме як непотріб тріумфові матеріального економічного
виробництва, що його забезпечать і втримають своїм культурно-морально-етичними
оболонками Китай і США. Вони
переймуть надовго світовий ореол богоданності і передвизначеності й
реалізовуватимуть новий історичний цикл з усіма його прогресивними і
деструктивними проявами. Це навіть не футурологія, це – очевидність, варто
поїхати і подивитись на Москву і Санкт-Петербург, які вже випали і перестали
бути Росією, це два вольєри із жирними щурами, на які захланно позирають
голодні, обідрані і скривджені території.


Одержавлення
економіки, безоглядна нестримна гангстризація Росії дасть у майбутньому
органічні результати, будуть зметені всі міфологеми й інтенції, якими досі
живилась і прое­ктувалась ця
імперія, не залишиться ніяких претензій досягнення ідеальної реальності й
експансії, залишиться боротьба всіх проти всіх за свій шмато
к, і то на найкоротший час, аж доки тіло підданого пограбуванню і депопуляції народу не почне
вислизати і висотуватись із утримуючих його державних оболонок однопартійної
системи експлуататорів ресурсів. Закличний сигнал сопілки аномії і анархії
поведе маси в різні сторони, і вони рушать, адже вони ні чим вже не будуть
обтяжені, і їм нічого втрачати – крім могил… Мощі на плечі –  і вперед, на чолі попи і партработнікі.


Їм
також треба допомогти залишити Київ, гнилосмердотна кагебістська РПЦ повинна
залишити печерські пагорби, це політичний інститут підривної і розкладаючої
антидержавної діяльності… Всі ці об’єкти повинні розчинитись в суб’єкті нашої
діяльності, і байдуже, яким способом буде досягнуто цього очищення і знання
звільнення від всякої матерії.., накинутого бруду і паразитизму, і всілякого
приниження… Нам в Україні потрібна комунікація очищення, вона прониже і об’єднає
націю на ритуальних засадах Нового Закону. Його лезо  буде пластами відрізати і піддавати
дисперсії, розвіювати в різні сторони кацапонацію і її бісо-попівщину,
консолідуючи виблискуюче власне осердя, і чим більше ви будете цим лезом
користуватись – тим краще воно засяє. Ми світло зі Сходу й надія Європи й
Америк, яким далі загрожує зранений оскаженілий звір безсилої, конаючої
ксенофобії колапсуючої квазіцивілізації, яка живится грабунко
м, але не може вже втримати награбоване та розповзається,
виділяючи міазми зарази і гною.


І
тут ми зі своїм ножиком, – на сторожі Західної цивілізації… Мистецтво повинно
увінчувати ці соціо-психологічні здвиги, назвемо це «крос-арт» – палаючий
Кремль на  березі Москва-ріки,
об’єкт культурологічної інсталяції
,
уготованого нам
катарсису


 


15.05.2006                                  
             
        
        
                               
Теолог

Поділитися