Дорогою попа Гапона


Дорогою попа
Гапона


 


Президенту України  Вікторові ЮЩЕНКУ


Відкритий лист Рівненських
обласних організацій


Братства вояків УПА та


Товариства політв’язнів і
репресованих


з приводу антиукраїнської
діяльності Юрія Луценка.


 


 


 


Пане Президенте!


Українські патріоти
Рівненщини з великою пересторогою сприйняли 2005 року Ваше рішення про
призначення на посаду міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та його подальшу
підтримку на цій посаді.


Як виявилося, ми мали
рацію, бо гасло «Бандитам тюрми» так і залишилося невиконаним, а на високі
посади в МВС прийшли не українські патріоти-націоналісти, а казнокради і
хабарники. Окрім того, Юрій Луценко на весь загал запевняв, що жодного дня не
працюватиме в уряді Януковича, а зробив, як завжди, навпаки, бо посада міністра
виявилася для нього дорожчою, ніж інтереси виборців, яких він зрадив.


Після відставки Луценко,
не без Вашої, пане Президенте, згоди, знову закликає на майдани людей, тепер уже
як лідер так званої «Народної самооборони». Застерігаємо Вас від такого кроку.
Бо, добре знаючи погляди Луценка, переконані, що цей бізнес-проект, який
фінансується «любими друзями», може закінчитися великою бідою (за словами самого
Луценка проект фінансує Д.Жванія, який тісно пов’язаний з міжнародним аферистом
Б.Березовським). Проводячи історичні паралелі, цілком доречно порівняти
екс-міністра МВС Луценка (котрий за сприяння свого батька – першого секретаря
Рівненського обкому КПРС служив у в/ч зв’язку КГБ СССР у той час, коли його
ровесники гинули в Афганістані) з провокатором, агентом царської таємної поліції
попом Гапоном, який заробляв на провокаціях шалені гроші, зумів розколоти
робітничий рух і врешті-решт призвів до розстрілу тисяч чоловіків, жінок і
дітей, який народ назвав «кривавою неділею».


Чи не те саме вчинив
Ю.Луценко з українськими патріотами, коли у 2002 році під час акції «Україна без
Кучми», як її співорганізатор, кинув на міліцейські щити сотні юнаків? Десятки з
них були скалічені в міліцейських відділках, десятки потрапили за ґрати, а
Луценко чомусь залишився на волі. Як свідчать учасники тих подій, сам Луценко на
допитах в СБУ поводив себе, як останній боягуз, і повністю зняв із себе
відповідальність, переклавши її на УНА-УНСО. Тепер він готує нову провокацію,
закликаючи людей до весняного походу на Київ. З якою метою? Усунути від влади
Партію регіонів? Ні. То яка тоді мета акції? Стати міським головою Києва і тим
самим задовольнити власні кар’єрні амбіції.


Від соціаліста Луценка,
який і досі залишається апологетом ленінських ідей, можна очікувати будь-яких
непередбачуваних дій. Та й хіба можна очікувати патріотичних кроків від людини,
яка називає героїв УПА бандитами? Луценко вийшов з лав компартії, але
комуністична ідеологія з нього не вийшла.


Ми з великим обуренням
читали висловлювання Луценка в його інтерв’ю «Москальские куранты»,
надрукованому в газеті «Московский комсомолец» в Донбассе» (грудень 2002 р.) і
передрукованому багатьма Інтернет-сайтами. Ось лише деякі одкровення від
Ю.Луценка, у яких цинічно і брехливо перекручуються факти, а образ вояка УПА
подається як образ головоріза і бандита:


«Именно в Ровенской
области была создана УПА как орудие по борьбе с польским населением».
«Бандеровцы в первые годы войны занялись евреями… Их уничтожили в первые 2 года
практически всех». «…Рассказы об энкаведистах с русским языком с московским
выговором – это вымысел. В истребительные батальоны шли, как правило, западные
украинцы». «Ведь в 60-70 годах, когда начали возвращаться из Сибири высланные
бандеровцы, они ведь возвращались богатыми». «Да мы можем признать УПА воюющей
стороной. Но на чьей стороне? Может быть, им стоит пенсии получать в Берлине».
«…В каждом ровенском селе каждый знает, где находятся криницы, в которых лежат
связанные колючей проволокой жертвы УПА».


Ми, українські патріоти,
які зі зброєю в руках, не жаліючи свого життя, боронили рідну Україну в 40-50
роках від німецько-фашистських, російсько-енкаведистських, польських та
мадярських окупантів, не можемо спокійно читати підлу неправду, тиражовану
Луценком.


Нашу боротьбу з
окупантами вже оцінили всі обласні ради Західної України, Хмельницька обласна
рада, які на офіційному рівні визнали ветеранів УПА борцями за волю та
незалежність України. За сприяння Української Народної Партії, громадських
організацій, таких патріотів, як Василь Червоній, Сергій Олексіюк, Юрій Ширко,
Іван Турко на Волині та, зокрема, на Рівненщині, відкрито десятки пам’ятників
героям УПА – Бульбі-Боровцю, Климу Савуру, Нілу Хасевичу, «Дубовому»,
впорядковано тисячі могил полеглих за волю України воїнів УПА.


Юрій Луценко добре це
знає і не випадково не побував на жодному вшануванні героїв УПА. А тому тепер,
коли взявся загітувати західноукраїнський електорат, він, не соромлячись,
відхрещується від вищезгаданого інтерв’ю, називаючи його фальшивкою. Хоча тепер
достеменно знаємо, що це інтерв’ю правдиве, бо його справжність офіційно
підтвердив головний редактор «Московского комсомольца» в Донбассе» Дмитро
Дурнєв, який пише: «…У мене особисто склалося враження, що у Юрія Луценка
різні схеми спілкування з Заходом і Сходом. Разом їм не зійтися».


Саме тому, пане
Президенте, ми звертаємося до Вас із проханням не підтримувати україножера,
ненависника УПА в його намаганні обдурити виборця. Ми вже ситі брехнею після
Майдану. Людина з подвійною мораллю не має права очолювати будь-який український
національний рух.


09/02/2007


Голова Рівненського обласного
Братства вояків УПА О.Мануйлик,


 голова Рівненської обласної організації
Товариства політв’язнів і репресованих
О.Денищук.

Поділитися