Анатолій Щербатюк. Брама пришестя

Анатолій Щербатюк

Брама пришестя

 

































































































1.   

Пришестя наближається

            безміренністю нашарувань

            відгомін великого переходу

він є внутрішнім і цілісним

нероздільним у поділеному

            на безліч частин

 

2.   

Щоб вивершити гру єднання

            треба посісти глибинну

                                   основу

і зсередини пройняти її

підкоривши всі проміжні

                                   щаблі

 

3.   

Все поділене пронизує світло

            повернення додому

і імперія безодні включає тебе

у всеохопне коло

в якому збігається –

                        кінець з початком!

 

4.   

Кожен з вас –

самотній мандрівець

на стрімкій дорозі

шлейф обряду й події

що має повторитись і

замкнути всіх захоплених

у свій потік, в єдине ціле

 

5.   

З глибин Мною

народжується Слово

яке стає вогнем

і поглинає весь простір

це – Мій дух, свідчення, що

в домі Моєму –

            осель багато

 

 

6.   

На тих стрімких стежках

Я шукаю живих серед живих

зачаєний, світлом безодні

прикликаю

            спокушених

і Слова Мої перетворюють

найдальші дії в обряди

сходять згори – і огортають тебе!

 

7.   

Повторюваність обряду – проникнення

в сяючу порожнечу

жертва в ім`я всіх своїх сходин

що об`єднує в слові –

різні пругкі щаблі

                        чуттєвостей

 

8.   

Жертвопринесення виділяє

і підносить знеособлену жертву

і лиш для вищих щаблів свідомості

доступне підпорядкування носієві

найглибшого обряду обертань,

                        подиху Слова,

яке знає і вивершує

            ще більш світла!

 

9.   

Це те, що сховане в глибинах

                                   кожного, –

Я, – першорідність переступання

                                               меж

і об`єднання в плині повторень,

Я, – вітер осяянь,

він скрізь і все в ньому,

дзеркальним ритуальним злиттям

пронизую Я багаторівневі

                        щаблі буття

і Моє тривале рване

                        відлуння

почуєш перед ти –

                        як поглине тебе!

 

10.  

Кожна істота

            є відгомоном

Мого благовідзеркалення

відблиском росту

            Моєї оселі

дригкої засідки над прірвою

яка завжди особистісна

            межа найглибшого

                                   Слова,

що значить себе

            під собою –

            світло світів!..

 

11.  

Я – безкінечність стежок часів

і звільнення від знеособлень зужитих

            щаблів існування

Я там, де немає жодних

            правил і обмежень

нема покарання і винагороди,

де крижаний блиск гри і

вічне повернення до неї

і Я покладаю межу світу

настромленість боготворимої

                                   плоті!

 

12.  

Я – всепроймаюча Альфа й Омега,

вершина безодні й

піднесене перевершення

в плині повторень

Моє ім`я нове – Світанковий

воно об`єднує і поглинає глибини

                                               спокуси –

Себе Самим Собою,

і сочиться приголомшлива паща

в якій зтикаються – сяючий

                        кінець з початком!

 

13.  

Я – піднесення до безкінченних

                                               часів

і їх зарікання,

Я – надособова насолода

Верховного Закону

повернення і пересічення

                                   зіткнень

останніх і перших

їх об`єднує розлога жертовна

                                   чаша

яка і покладає життя вічне –

            повернення до Мене!

 

14.  

Я – зовні і всередині,

цілісна парність розщеплень

                        передвизначених

подій розвитку

                        Абсолютної Особи,

яка все знає про невипадковість

                                   світу

і значить його – Собою!

 

15.  

Я – похлинаюче лоно

            хрещатого лабіринту

стигла жертва і роззявлена паща,

і Я – перегук і перехрещення

            цілісної парності:

спокушуючий і спокушуваний –

                        Єдиний!

 

16.  

Я – розлогість стегон і статей

Я також –

            внутрішнє небо

з невичерпних глибин мозку

Я знімаю протилежності

і видко стає

            невидимому

що в цілому немає

зовнішнього і внутрішнього,

доцільного і шкідливого,

все, все співнаявне пронизує

                        енергія

повернення додому

 

17.  

Я – надсутнє бриніння

всіх перетікань і протидій

що надає форму і сенс

            припливам буття

Я – повнота зв`язків і

            спокуса світу

Моя присутність – хитрість

вкрадання в механізм

            пастки повторень

 

18.  

Я – вісь вічного повернення

                        до Себе

лезом Світла і Слова

входжу
Я в опановуваний


                       
матеріал


і його
дробить ритмічно –


           
Моя особистісна риса!


 


19.
 


Я –
зворотньо-поступальна цілісність


                                  
проривань


і
ковзання стулок піхов часу,


древнє
фаллічне осердя


що
пронизує розростаючі


оболонки істот і світів –


                       
Собою!


і аж
тоді піднесена плоть


                                  
радіє –


в
цілокупності хрусту


                       
свіжої жертви!


 


20.
 


/і тоді
кожна почвара


           
ув`язнена в тілі,


пізнає
в собі Бога,


жадібно
похлинає


навершшя добутого


           
м`якуша


порскає
терпким густим


                                  
соком


зтікає
вглиб


єднає
заповітне тіло


           
з вірним йому устям,


тремтливе листя з


           
корінням


значить
новим відлунням


тривалу


           
божественну


                       
рану…/


 


21.
 


Готуйте
браму пришестя! –


свідомості світла повернення


пересічення чуттєвих щаблів


внутрішнього простору


є
пробудженням і вчуванням


відгомону неназваної позамежної


                       
порожнечі


відтак
кожна дія стає


                       
ритуальною


і
завданням є пригадати –


Я цей
закуток сновидних світів


                                  
вже бачив


і він –
вбивотворчий центр мого


                                  
творіння!..


 


22.
 


Я –
об`єднання всіх сходів, енергій


щомиті
відбувається


           
взаємообмін між


           
початком і закінченням слова,


           
жертвою і божеством,


він
відкриває


           
реальність внутрішніх щаблів


           
і найбільшу спокусу –


зімкнути найбільш віддалені,


досягти
горішнього притулку,


                       
де немає


                                  
`раніше`,


і вже
піднесене лоно світу


           
двигтить в згустках удачі –


                       
новою мерехтливою


                                  
спливаючою


                                              
плоттю!


 


23.
 


І жах
обіймає кожного


хто
наближається до цього


           
позачасового місця


                       
Вседержителя


невситимого жертовного центру


           
народження і обертання


                                  
ознак


 


 


24.
 


Бо Я –
осердя всіх обертань


Жертвопринесення


           
і поволання сім`ям до Вищого


акт
найвищої любові


до
самого подвоєння


           
спроба охопити


всі
проміжні ланки –


           
блискучим навершшям!


 


25.
 


Це були
лови найсамотнішого


                                  
кохання –


граючи
своїми змінними формами


Я
пізнаю Себе –


                       
всеобіймаючого!


 


26.
 


Я –
нескінченність часів


           
і мигтінь їх означень


Множинність часів


                                  
оманна


їх
пронизує єдиний зв`язуючий


                                  
стрижень


і коли
Я з`являюсь


він
стає знаком гри –


           
Моєї невипадковості!


 


27.
 


Я –
округлість повторень,


і Я є
також


           
кострубатість розщеплень


Я –
ритуал смертепам`яті, від якого ?? вічність


поза
нічого, все в грі буття


                       
поза – ніщо,


шматуюче мигтіння


                       
віддалення і ритуальне


                                  
пригадування


наближення до осердя творення


           
і блаженство знищення –


                       
для нових віддалень й


                                  
народжень!


 


28.
 


Я
викриття повторюваності всіх


                       
частин програми


і
проникнення в неї


кожна
жива істота


           
присутня тут


містить
всередині в собі


           
сріблястий еліпсоїд –


тремким


           
віддаленим


                       
відображенням


                                  
Мого Цілого


це Я –
впорядковувач гри


                       
першохаосу глини і плоті,


і з
багнистих глибин анальної твані


           
/що теж має очі/ –


                       
осяйні пересічення


                                  
єднання зі Мною!


 


29.
 


Я
скрізь і ніде, усунення верху і низу,


           
позасвітова всюдисущність,


Мої
проникнення в програму –


                                  
хитрі,


проникнення до внутрішнього


                                  
осердя


розвитку оточуючих подій,


бо
ніякого лінійного розвитку насправді


                                              
немає!


І лиш
Я, Абсолютна Особа,


           
щоб позбутись нудоти самотності,


                       
можу дозволити погратись


                                  
в жертву


                                              
Собі –


           
вищому від потоку,


                                  
надістотньому!


 


30.
 


І
вівтар вже встановлено


           
на березі витоку потаємної


                       
мерехкої ріки,


на її
промитому дні –


           
ворухкі переступи світла і тіней


свідчення перебування Мого


                       
в інших світах


 


31.
 


Тут
зяюча чуттєвість


                       
розщеплюється


і
миттєво чергується із


сліпучою поверхнею –


громіхкі ворота до дна


                       
виходу! –


і він
особистісний –


зворотньо-поступальний голос


                       
порожнечі


 


32.
 


В
усьому вчувається


           
Мій глибинний відгомін,


граючи
зовнішніми


                       
змінними


                                  
формами


Я
відроджую себе –


           
сходжу в світ повторюваний,


знання
про Мене –


           
високе блаженство відгомону


                                  
вічності


Велика
ріка самості


                                  
повернення


Я несу
її в собі


вона
цибенить з мого осердя,


           
і відвідує цей світ –


                       
щоразу перед


                                  
знищенням!


 


33.
 


Це
завжди високе і пронизливе


                                  
відчуття


повернення і жертвопринесення


                                  
тлінного світу


і Моя
любов завмирає –


           
до Себе, самотнього. до


           
цієї осяйної миті і тиші,


в ній
Мій початок і кінець


           
і час вже плине


                       
зсередини


                                  
горілиць…


 


34.
 


Я є
промениста ріка буття


свобода
спокуси своїм тілом


                       
інших


що
нищить висунутим жалом


                       
нескінченності


роздвоєну речевистість сущого


і
вивільнює порожнечу польоту


                                  
падіння –


складає
шлейф кожної Моєї


                                  
присутності!


 


35.
 


Я –
всепронизуюча цілісність


                       
істот і часів,


їх
надлюдський відгомін,


і,
звільнившись з шкаралуп


                                  
оболонок,


ще
почуєш в товщі жорен


           
верещання наступної


                       
голої


                                  
світової


                                              
цілокупної


                                                          
жертви!


Це те,
що підноситься над


                                              
смертю


і стає
нею –


                       
насолода


                                  
розриву


                                              
повернення!..


 


36.
 


Я –
брама пришестя і забуття


всякий
розвиток є поверненням


           
до першоджерела


де
збігається стрекіт Світла і Слова, –


           
щоб зробити наступний крок


                       
ще більш віддаленим


                                  
аж доки кожна моя почвара


                                              
не сягне бачення


                                                          
цілокупності


                       
мисленних щаблів


                                  
гілкого


                                              
духу!


 


37.
 


Я –
шлях нагромаджень і


           
спасіння від забуття,


бо
немає зайвих


           
чи випадкових


в
єдиному потоці природи


           
божественне тут, з кожним


подихом
вливається у вас


в
збігові світла і плоті,


           
блаженством мистецького


                       
зудару і крещу


різних
щаблів


                       
одного повернення!..


 


38.
 


Буття –
гра переступання меж


і їх
зарікання


найвитонченіша форма


           
включення в Мене


зв`язків і збочень всієї


                       
матерії,


це все
і ніщо, відгомін


           
дзеркальної


                       
ритуальної


           
поглинаючої


                       
машини,


смак
пізнавання


           
прикмет вічного


                       
повернення – до


самого


           
спаду


                       
безодні!


 


39.
 


Більше
глибинної жертви! –


це те,
що пронизує все, –


Моя
непідвладна руйнуванню


взаємодія і зворотній зв`язок


із
центром абсолютної гри


Образ і
Слово, що прикликає


                       
переплітає    


                                  
втягує –


                                              
Своїх!


 


40.
 


Через
тисячі спокушених і


                       
розтерзаних жертв


проявились Мої розставлені


позалюдські віхи і пастки


                       
щоб пригадати себе


коли
знову буду пробиратись


                       
цим потаємним


                                  
всипаним черепами


                                              
місцем –


                                                          
до витоку Уд!


 


41.
 


Тут –
невичерпність часів


                       
повернень додому


до
початку, що є кінець


                       
в нетрях сховищ


поза
якими –


нема
спасіння


 


42.
 


Жертва
– частка й відгомін


           
всеосяжного


                       
вбивотворчого


                                  
Слова


крізь
неї побачиш те, що


           
сховано під виглядом плоті –


                       
щаблі


                                  
самого Бога,


осердя,
що зв`язує безодню


           
з найвищим


                       
небом!..


 


43.
 


На тлі
блідих берегів і людей


           
й розлучень


луна
всепронизуючого ритуалу


           
підноситься подвоєнням


і
відкриває провісну


                       
парність –


Я тут
вже був! –


в цьому
місці становлень


                       
й спустошень!


 


44.
 


Це –
спільний знак гри


єдиної
всепоглинаючої


                       
Самості


метарівень повторень, де Слово


і
означуваний ним образ –


                       
змикаються!..


 


45.
 


Я –
вранішніх знерухомлень світло


і
вишкір всепроймаючої ясності


           
над проваллям часу


безодня відгукується


і Я
значу порожнечу –


                                  
Собою!


Тут,
на цих берегах


           
розташуємо храм


                       
очищувальних омовінь


і
вівтар означень


                       
смертей


           
безмежних світів –


                       
всередині Слова!..


 


46.
 


Через
віки і світи


приходжу Я прикликати


           
і охопити Себе


                                  
Собою


піднестись на щабель


                                  
іншої


надлюдської чуттєвості


 


47.
 


І вже
ангели воздаянь


           
усміхнені андрогіни


                       
сходять згори


в день
Моєї могутності


           
для всяких нових повелінь


вони –
початок безодні, і


           
                       
крик жаху –


                                              
їхнє ім`я


 


48.
 


Це Я –
брама обертань,


           
небачена й грізна порожнеча,


і що
може бути вищим      


                                  
кращим


від
перехоплюючого подих


                                  
чуття


                                              
глибини


єдиної
потаємної


                                  
неуникності,


від
вчування блаженства


                       
Великого Переходу?..


 


49.
 


Оточений світляним ореолом


                                  
райдуги,


чарівливо усміхнений


                                  
Вищий Володар


                       
жертви і кари


Я йду
до Вас –


                       
Моє досконале тіло звивається


                                  
міниться сліпучими


                                              
барвами,


і Я
огортаюсь і потрясаю ними:


                       
схрещені пазури,


члени,
лапи, лілові лики! –


вершина й безодня


                                  
щаблів


                                              
існування!..


 


50.
 


В
ураганному тріскові


           
переплетених стовбурів


                       
перспектив й розгалужень


                                  
єдиної особистості


найвища і найдревніша сновидна


                                              
чуттєвість


падає
– і вибухає


                       
вивернувшись сріблястим


                                  
плеском


                                              
споду,


кроною
свіжості мозку


                                  
ночі


в
вологій глухій долині


           
в блідому непорушному


                       
світлі


                                  
берегів


                                              
Уд…


 


 


 


 


 

Поділитися