1933. Пам‘ятаємо… віддячимо


1933.
ПАМ‘ЯТАЄМО


 


Те, що Ти сьогодні живий, – це щасливий випадок,
чудо, бо під час  Голодомору чудом і випадково вціліли Твої батьки чи
батьки Твоїх  друзів! Хотіли й намагалися вбити всіх Українців! Ми,
сьогоднішні  Українці,  радіємо, що  ми вижили,  і 
дякуємо за те Бога. Ми будемо  завжди пам’ятати Голодомори, пам’ятати
Етноцид, згадувати тих кого вбили,  щоб відродити загиблих хоча б  у
пам’яті


 


Понад десять років ми говоримо про той стан, в
якому знаходиться Україна. Кажу вам: головна причина нашого тяжкого становища –
у відсутності любові до себе і до ближнього свого.


Наші люди, ставляться один до одного без любові,
без поваги. Скажуть: та що чого б це мені любити та поважати сусіда, коли 
я й самого себе не  поважаю. 


 А то й дійсно!


Як можна поважати себе, живучи в країні, де при
владі  комуністи, які стали бізнесменами та олігархами.  Чиє багатство
вкрадене у народу.


Як можна поважати себе, живучи в країні, де
третина населення голосує за їх злочинну організацію, що влаштувала геноцид
нашого народу.


Як можна поважати себе, коли твої гроші
перераховують на пенсії та дотації  катам твоїх дідів та
прадідів.


В Україні сьогодні багато говорять про
національні меншини. А чи можете ви уявити, щоб при владі в Ізраїлі знаходились
люди, чиї батьки  співробітничали з режимом Третього Райху… Та за одне таке
припущення мене  звинуватять в антисемітизмі…


Наші ж жертви комуністичного режиму  лише
за 1933 рік співставні  з втратами жидів за сім років Світової Війни…


І нічого… У нас кати, їх діти лишилися при
владі, хай навіть це їх ідеологічні “вишкребки”. Переназвалися демократами та
соціал-демократами. Вкрали наші гроші. І за них голосує  третина
електорату.


Друга третина голосує  за червоних
ортодоксів. Вони червоні від крові нашого народу, а ми шкіримо зуби і співаємо
на їх святах їх пісень… Та  ще дивуємося, що погано живемо! Дякуйте, що
вони взагалі дозволяють вам  існувати!!


Та що це я про людей!!! У нас в Україні
найвідоміші “націоналісти-антикомуністи” і ті комуністам сраку лижуть…


 


А може всі вони не знають
відповідей на ці запитання
:


 


   
У чому була вина
мільйонів українців, замучених Голодомором 1932-33  років?


   
Яка вина мільйонів
українських дітей, знищених під час Голодомору? Те, що вони говорили українською
мовою, співали українських пісень,  допомагали своїм батькам ростити хліб?
Те, що їх було багато і вони  хотіли жити? Те, що їхніх батьків комуністи
оголосили” врагами народа”, ”кулаками”,
петлюровцами?


   
Чому українців
прирекли вмирати двічі, один раз під час Голодомору, а  другий раз у
небутті, коли їхні трупи поскидали в ями, засипали землею і  не лишили ні
хреста, ні напису, хто там похований? Виходить тепер, що  їх і не існувало,
мільйонів дітей, старих людей, жінок, чоловіків, наших  батьків і матерів,
дідів і бабусь? Хіба це справедливо? Хіба не існує історичної пам’яті та
справедливості? Хіба не існує Божої справедливості?


   
Хіба не існує
відповідальності перед Богом та людьми за злочини проти  людства, злочини
проти українства, злочини проти дітей?


   
Коли Український
Президент звернеться до всіх українців по радіо й  телебаченню та скаже:
”Сьогодні пошануймо хвилиною мовчання та  вставання, припиненням усіх
розваг пам’ять більше ніж десятка  мільйонів українців, замордованих під
час Голодомору 1932-33 років,  здійсненого комуністичною
Росією”?


   
Чому до підручників
історії в школах багатьох країн (невдовзі це планується зробити і в українських
школах),  введено події жидівського холокосту, але ніде і нічого не
говориться про українські Голодомори?


   
Чому у столиці
Ізраїлю є Музей-Меморіал Геноциду, а у столиці України немає Музею-Меморіалу
Голодомору 1932-33 років?


   
Чи є в Україні день
пам’яті жертв Великого Голодомору 1932-33 років?


   
Чи відрізнялася праця
Українських селян в колгоспах від рабства, якщо їм нічого не платили за працю,
інколи протягом років?


   
Чи не були Українські
робітники рабами, які працювали лише за мізерні харчі? Яка різниця між
феодальним кріпацтвом і колгоспним рабством?


   
Якщо комуністична
Москва мала за мету колективізацію, то чому пухли з голоду і вмирали мільйонами
українські селяни, які стали колгоспниками, та їх діти?


   
Якщо комуністична
Москва мала за мету індустріалізацію, то чому пухли з голоду і вмирали
українські робітники, студенти, міські жителі, чому українських селян блокували
на селах за допомогою спецвійськ, таємної поліції та паспортів, щоб вони вмирали
там і не могли поселитися та влаштуватися на роботу в українських містах, або й
навіть у містах Росії, і не могли стати робітниками?


   
Комуністи
стверджували, що в СРСР ”немає привілейованих класів, хіба що один –
діти”
, то чому ж мільйони українських дітей замучено на смерть голодом,
рабською каторжною працею в Росії, потоплено в ріках, розстріляно, приречено на
хвороби, кинуто в лабети злочинності та проституції?


   
Чому і як Німеччина
відшкодовує збитки жертвам нацизму? Чи означає це, що сучасний німецький уряд, а
з ним увесь німецький народ, взяли на себе моральну і колективну
відповідальність за злочини нацистів і нацистських керівників?


   
Хто відповідальний за
здійснення Голодоморів,  які відшкодування одержала Україна?


   
Чому Росія досі не
вибачилася перед Україною та українцями за Голодомори, за акти геноциду, чому
Росія досі не покаялася? Чому досі не вибачилися за своє мовчання та потурання
Голодомору уряди європейських держав та США? Чи не повинні були б вибачитися
перед українцями світові держави, які купували українське зерно і торгували з
російським  комуністичним режимом? Чи не несуть і вони відповідальність за
Український геноцид?


   
Хто перепоховає
українців, убитих під час Голодоморів, чи турбується про це Український уряд?
Хто побудує для них пам’ятники?


   
Чому комуністичні
партії не визнали досі свою відповідальність за Український геноцид?


   
Чому Хрущов у своїй
таємній доповіді Двадцятому з’їзду комуністичної партії в 1956 р. говорив про
злочини Сталіна? Чому він нічого не сказав про Голодомор 1932-33 років і
вбивство багатьох мільйонів Українців, а навпаки стверджував, що ”колективізація
– це одне з великих досягнень Сталіна”? Чому в СРСР було заборонено згадувати
про голод в Україні, а українців, які те робили, судили як злочинців аж до
середини 80-х років?


   
Чому Руська
(Московська) православна церква досі не вибачилася перед Україною та українцями,
не покаялася за своє мовчання та бездіяльність під час Голодоморів?


   
Чому знову, як колись
під час Голодоморів, Україна у величезному боргу перед Російською
Федерацією?


   
Чому знову, як колись
перед Голодомором, людям по багато місяців, по кілька років не платять зарплат
та пенсій? Чому Українці знову не мають за що купити хліба, яєць, м’яса для себе
та своїх дітей, не мають за що одягнутися, купити будь-яку промислову продукцію,
купити вугілля для опалення хат на селі? Чому знову, як колись напередодні і під
час Голодомору, українського виробника душать податками? Хто заганяє українську
економіку в тінь? Хто знову перетворює українців у ”рабів шлунку” та
”голоду”? Чому знову, як колись у час Голодомору, майже нічого не платять
робітникам державних підприємств? Чому знову як колись у час Голодомору, кидають
навчання студенти?


   
Чому українські
шахтарі покінчують життя самогубством, неспроможні нагодувати своїх дітей, свої
сім’ї, як колись масово кінчали життя самогубством селяни Київщини чи Південних
районів України в 1922 р. через півтора року після початку так званої ”нової”
економічної політики, а пізніше в 1932-33 роках селяни по всій
Україні?


   
Чи не готують для
українців черговий голодомор, ”покарання за чергову зраду” – проголошення
незалежності, ”за забуття світлих ідеалів комунізму”, ”за
контрреволюцію”
, ”за український буржуазний націоналізм”? Чи
не є всі ті, хто навіть узяв участь у референдумі про незалежність,
потенційними смертниками, разом зі своїми сім’ями, разом зі своїми дітьми,
незалежно від своїх ”націоналістичних” чи ”комуністичних”
переконань?


   
Хто і чому прирікає
на голодну смерть українських учителів, лікарів, медиків, учених, військових,
усю українську інтелігенцію, хто душить український середній клас? Чому
повідомляють, що біля десяти тисяч докторів наук назавжди залишили Україну, а ще
десятки тисяч учених підробляють по фірмах і закордонах? Чи знову на порядку
денному гасла ”соціалістичної індустріалізації та колективізації”, коли,
щоб вижити, треба ”продавати банани та їсти пирій”?


   
Чому українці
мовчать, як колись у час Голодомору, і сприймають як нормальне те, що вони не
мають грошей, ні щоб народжувати, годувати й виховувати дітей, ні щоб
одружуватися і творити сім’ї, ні навіть щоб себе поховати? Чому знову, як колись
у час Голодомору, їх ховають у ряднинах? Чи Ми терпляче чекаємо завершення
Етноциду – знищення всіх українців?


   
Чому, як колись
напередодні та під час Голодомору, досі на території України війська
Росії?  Скільки заплатила РФ за постій своїх військ в Україні до укладення
договору та після того?


   
Чому так довго в
Росії не ратифікують договір з Україною, не визнають кордонів з Україною та
ігнорують всі пропозиції Української сторони про розмежування
кордонів?


   
Чому Росія
відмовляється досі надати Україні відомості про власність, СРСР і наполягає на
так званому ”нульовому варіанті”, за яким Росія успадковує всю власність і всі
борги СРСР, а Україна відмовляється від своєї частки власності, оціненої Росією
в 16%? Звідки взялася така мала частка? І де компенсація за руйнування
України?


   
Чому Український уряд
погодився на ”нульовий варіант” розподілу статків СРСР? Чому угода, підписана
Україною й Росією 1993 р., про передачу Україні 35 одиниць власності СРСР за
кордоном, досі не виконана?


   
Чи поверне Москва
награбовані цінності Українцям, чи визнає свій борг за ”вилучене” хлібне,
цукрове та інше золото, за викачані з Українських надр нафту та газ, за метал,
за вугілля, інші корисні копалини? Чому Росія нічого ніколи ні за що не винна
Україні?


   
Чому ведеться
політика дискримінації, зависоких податків і занизьких квот на українські товари
в Росії, США, Європі?


   
Чому МВФ вимагає
скорочення державних витрат України на науку та освіту до рівня африканських
країн, а світова преса пише про ”африканізацію” України?


   
Чому світові держави
та міжнародні організації намагаються блокувати розвиток і досягти повного
зруйнування Українського військово – промислового комплексу – надії Української
держави та українців? Чи тільки тому, що українські танки, літаки, кораблі,
ракети, електроніка та технології є серйозними та небезпечними конкурентами для
американських, французьких, англійських, російських танків, літаків та іншої
військової продукції? Чи тільки тому, що експорт зброї означає нові робочі
місця, зменшення безробіття?


   
Чому занепадає єдина
надія України на мир і добробут – її армія?


   
Чому триває
Український Етноцид і хто за це відповідальний?


   
Що ти знаєш про
наміри комуністичного московського режиму депортувати всіх українців з України
або знищити всіх Українців? Що ти знаєш про ”Акцію Вісла”?


Як би ти відповів тим, хто з приводу Голоджомору
говорить: ”не треба розпалювати ворожнечу”, ”не треба шукати відьом”, ”не
треба копирсатися в минулому”, ”діти тих, хто чинив злочини, не винні і не
несуть відповідальності, і це вже не повториться, тому не будемо згадувати
минуле”
?


 


Відповіді на ці запитання
були знайдені  нами 05.04.2003 року у  Харкові на конференції
„Голодомори в Україні. Причини, жертви, злочинці.”, що її проводили 
“Всеукраїнська асоціація дослідників голодоморів в Україні” та Харківське
обласне об’єднання Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім.. Т.
Шевченка.


 


Вислухавши 17 доповідей та виступів учасникив
конференції (за повідомленням газети “Клич Нації”)  конференція констатує.
Голодомори в Україні були ретельно сплановані та мали за мету знищення
української нації.    Організатором і виконавцем Голодомору в
Україні була жидівська правляча верхівка більшовицької  партії з її урядом
і силовими структурами, що у 1917 році захопила владу.


Голодоморам передували і супроводжували їх
репресивні акції, котрі мали паралізувати найменший опір українців:


       
“продразвьорстка”,
пограбування українського селянства так званими “частямі  асобага
назначєнія”;


       
ліквідація всіх
осередків “Просвіти”, єдиної громадсько-політичної сили українців в умовах
бездержавності (1920-24 рр.);


       
тотальне знищення
української інтелігенції, національної еліти;


       
у змові з
американськими мільйонерами створення спеціального комітету “Агро-Джойт” для
юдейської колонізації півдня України (1921-24 рр.);


       
закріпачення
українських селян в 1929-1932рр.;


       
масові виселення
українців до Сибіру.


 


Наслідки Геноциду української нації:


 


       
загинуло близько 20
млн. українців;


       
винищена національна
еліта;


       
усі сфери
українського життя опосіли неукраїнці;


       
геноцид деформував
мораль українського етносу; нація з вистояною культурою, високою мораллю,
доскональною мовою набула рабської психології – заляканість, брак самостійної
думки й волі, соціальна і політична апатія, байдужість до власної національної
долі.


 


Причини
Геноциду  української нації викладені в роботі А.Куліша “Геноцид. Голодомор
1932-1933. Причини, жертви , злочинці. Київ, 2001”:


 


1.
Ненависть жидів до всіх людей взагалі, яка Торою, Талмудом, прищеплюється їм у
жидівських школах, синагогах та вихованням у сім’ї: “всі народи, яких Єгова
дасть   вам (юдеям) в руки, мають бути знищені”.


2.
Особлива ненависть жидів до українців: “Всі українці відомі антисеміти від
найдавніших часів до сьогодні… Всіх антисемітів треба винищувати як найгірших,
злочинців”.


 “Звільнення”
Руси – України від українців та заселення її жидами. Правлячою клікою ця
політика послідовно проводиться і в наш час.


 Ми вважаємо, що безглуздо скидати вину за
злочини одного народу проти іншого на окремих осіб чи організації. Адже за
злочини націонал – соціалізму відповідав і покаявся цілий німецький народ, який
до цього часу виплачує компенсації.


Жоден юдей світу не відмежувався від злочинів
проти українців, що їх вчинила жидо-більшовицька влада в СССР. Тому за геноцид в
Україні жиди несуть колективну відповідальність, котра не має терміну
давності.


Ми вимагаємо від держави Ізраїль, від
сіоністських організацій в Україні та за її межами покаятися перед українською
нацією й виплатити Україні компенсації за геноцид.


Ми вважаємо також, що росіяни несуть
відповідальність за злочини жидів, яких вони допустили до керівництва Російсько
– більшовицькою імперією і які чинили розбій в Україні від імені
росіян.


Тому вимагаємо від Уряду та Державної думи
Російської федерації покаятися перед українським народом й взяти на себе частину
виплат компенсацій.


  


Вимагаємо від Верховної Ради, Уряду та
Президента України:


 


     
замінити назви
вулиць, населених пунктів тощо, названих іменами більшовицьких керівників, що
чинили геноцид українців, знести їхні пам`ятники та меморіальні
дошки;


     
відкрити Державний
інститут геноциду українців;


     
відкрити музей
геноциду українців;


     
до навчальної
програми середньої та вищої школи включити предмет „Геноцид української
нації;


     
по містах та селах
України поставити пам’ятники жертвам геноциду;


 


До того часу, поки сіоністські організації в
Україні та за її межами не покаються перед українською нацією й не приступлять
до виплати компенсації, вимагаємо позбавити жидів громадянства України та
заборонити їм:


     
обіймати будь-які
представницькі та керівні посади, працювати в державних органах;


     
мати приватну
власність на засоби інформації;


     
бути керівниками та
власниками підприємств чи установ в життєзабезпечуючих галузях народного
господарства та об’єктах стратегічного призначення;


     
закрити юдейські
школи та інші юдейські навчальні заклади як розплідники юдо нацизму та людино
ненависті.


 


Поділитися